Привіт, друзі! ❄️☀️
Сьогодні на вулиці справжнє весняне сонечко, хоча ще зовсім недавно нас радував сніг, а вчора проливний дощ змив останні його залишки. Сонячні промені м’яко освітлюють усе довкола, і здається, що зима взяла коротку паузу, щоб пропустити весну. Аж не віриться, що до Різдва залишилося менше тижня.
Ялинки у нас вдома досі немає — якось не вистачило часу поставити. Натомість у ресторані, де я була вчора, вона вже красувалася у всій своїй святковій величі, поряд із різдвяним вертепом. Це мало б створювати атмосферу свята, але для мене настрій залишився змішаним. Причина нашої зустрічі була зовсім не радісною: ми зібралися родиною — близько тридцяти людей — щоб згадати мого двоюрідного брата. Рівно рік тому його життя трагічно обірвалося.
За цей рік біль від втрати трохи притупився, але пам’ять про нього залишається гострою і болісною. Це особливо відчувається в такі моменти, коли сім’я збирається разом. Атмосфера була тихою і задумливою, а емоції на шкалі відчуттів змістилися в бік суму. І хоч це непростий період для нашої родини, ми намагаємося шукати світлі моменти навіть у темряві.
Війна, яка триває, теж не додає легкості в ці дні. Але навіть у найтемніші часи люди прагнуть проблиску надії. І саме Різдво стає таким світлом для багатьох. Це свято, яке говорить про відродження, віру і теплі сімейні цінності.
Можливо, у найближчі дні ми поставимо ялинку, прикрасимо її і спробуємо створити вдома ту саму різдвяну магію, яку так важко відчути в цьому непростому світі. Але навіть без ялинки Різдво нагадує нам про важливі речі: про те, що варто триматися разом, підтримувати одне одного і зберігати віру, що світло завжди перемагає темряву.
Нехай у кожного з нас це свято стане тим самим проблиском, який дарує силу рухатися вперед. 💫🎄
