Не пам'ятаю, що таке писала, але таке відчуття точно було, мабуть як і у всіх (чи може точніше багатьох) на початку повномасштабки і трохи пізніше. Але це вперше за два роки я поїхала кудись далеко з дому і провела дві ночі без дітей. Це було дуже потрібно, бо я постійно з дому, за винятком коротких зустрічей з подругами, коли з дітьми (в першу чергу з молодшим сином) сидить чоловік або такиз самих коротких вилазок вже з чоловіком, коли малого залишаємо бабусі. То ж не дивно що вражень від поїздки у мене ціла купа і я ними просто ділюся. Але це вже у минулому, пройшло два тижні і рутина знову затягує, а фотографій залишилося ще на один-два дописи.