Привіт, друзі!
Нам нарешті привезли ліжка, які ми замовили два тижні тому: одне — у нашу спальню, друге — в кімнату Даринки. Хлопцям залишиться двоповерхове ліжко, яке за потреби можна розкласти на два окремі маленькі ліжечка. Даринка вже майже доросла — за місяць їй буде 11 років — і давно мріє про власну кімнату. Нарешті ми можемо це здійснити.
Багато що ми робимо власними силами: чоловік уклав ламінат, підшив вагонку, готує стіни. Шпалери будемо клеїти разом — я давно цього не робила, але теперішні флізелінові значно легші в роботі: міцніші, не рвуться, не дають складок, і можна наносити клей просто на стіну.
Даринці приїхало нове дерев'яне ліжко з матрацом. А наше ліжко — без матраца, бо свій ми купували ще тоді, коли тільки заселилися в будинок. Перші два місяці ми спали просто на матраці на підлозі. Потім почалася війна, чоловік пішов добровольцем, а ми з дітьми продовжували ночувати на тому самому матраці, притулившись у куточку — хоча під час тривог доводилося спускатися в підвал. Там було холодно й сиро, тож згодом ми перейшли на правило «двох стін» і ховалися в коридорі — там лише одне вікно та броньовані двері, що хоча б трохи давало відчуття захищеності.
Після демобілізації за сімейними обставинами чоловік повернувся додому, і ми купили диван, на якому певний час спали у вітальні. А тепер, коли майже завершуємо ремонт другого поверху, вирішили закупити меблі в тих самих перевірених постачальників. Диван добре себе показав, тому вибір був очевидним. Цього разу ми навіть замовили монтаж — не економніше, зате зберігає час і нерви. Бо хоч чоловік і багато робить сам, деякі меблі збирати — це ще той «конструктор», і він цього дуууже не любить 😁.
Загалом завдяки його роботі ми суттєво зекономили на майстрах. Дуже хочемо вже завершити другий поверх, щоб перестати «кучкуватися» всі разом в одному місці. Можливо, коли діти роз’їдуться по своїх кімнатах, безлад хоч трохи переміститься від нас до них… хоча я, мабуть, просто тішу себе цією думкою 😄
