Осінь - талановита художниця, ще й невтомна. Це ж скільки треба мати сил та наснаги, щоб оце ходити так лісами та долинами, парками та непролазними хащами, видиратися на високі гори та долати крутояри. А ще треба фарби з собою носити, а враховуючи, скільки треба барв осені, щоб розфарбувати усі ліси, то золотоволосій красуні можна поспівчувати.
Але вона невтомно робить свою справу, незважаючи на буркотіння людей, котрі більше люблять її молодших сестер - весну та літо. Осінь як турботлива мати дбає про всіх, перевіряючи чи заповнені комори, чи матимуть що люди їсти у засніжену зиму, бо вона не лише весела художниця, а і дбайлива господиня.
Зібрати урожай та підготуватися до зими - це її основна робота. А розфарбовувати листя дерев це так, хобі, втіха для душі. Тільки робиться вона вночі, бо ж вдень часу не вистачає, короткий вже дуже.