Привіт, друзі! Мій чоловік вже розповів вам, як він їздив в неділю з друзями по гриби. Я переймаю естафету і розповім вам, як ми провели цей недільний день далі 😊.
А ми вирішили здійснити нашу традиційну недільну сімейну прогулянку, не зважаючи на те, що було доволі спекотно. Спочатку ми прогулялися до багатоквартирного будинку, де знаходиться мамина квартира (там я виросла, але зараз там живуть квартиранти), перевірити як вродили цього року вишні, бо вони саме почали дозрівати. Торік там була просто шалена кількість вишень і ми з чоловіком (і Даринка нам допомагала 😀) нарвали там кілька відер.
Цього року на деревцях, що розрослися у біля багатоквартирного будинку, було зовсім мало вишень, то ж їм судилося стати їжею для пташок, бо лізти в ті чагарі заради кількох ягід немає сенсу. То ж ми пішли далі.
Наступною нашою ціллю став парк, куди ми ходили гуляти, коли я була маленькою. Коли ми прийшли туди, я жахнулася. Ще торік парк виглядав зовсім по іншому, коли ми приходили туди восени.
Перше, що кинулося в очі - некошені трави при вході, які вимахали майже в ріст людини. Фото з Даринкою зроблене сама на стежині, яка в'ється між цими зарослями. А дитячий майданчик перетворився на якесь сміттєзвалище - там лежать купи неприбраного сміття, валяється скло від розбитих пляшок, та ще й поламане усе. Я сфотографувала це все, але тут викладати не хочу, щоб не зіпсути враження від загалом чудової прогулянки.
Оскільки на майданчику в парку було гидко (та й небезпечно, враховуючи скло) перебувати, ми вирішили піти до дитячої поліклініки, бо знали, що там є качелі та гойдалки на території. Наш шлях вів нас повз старий польський цвинтар, який насправді дуже доглянутий, не зважаючи, що там давно нікого не ховають. Оце мені дуже подобається в поляках - те, що вони вміють дбати про свою культурну спадщину та історичну пам'ять навіть за кордоном.
Я відправила чоловіка з дітьми туди, куди ми планували, а сама вирішила зайти пофотографувати територію, бо там було дуже красиво, спокійно і тихо. Хоча ні, не зовсім тихо. Гравійна доріжка, яка йде по всій території старого цвинтаря, обсаджена рослинами сріблястого кольору з химерними ворсистими листками, які саме цвіли. То ж там було безліч комах, які літали, збирали комах і дзижчали. Комах було настільки багато, що в повітрі стояв низький басовитий гул на межі чутності людського вуха. Переважно там літали звичайні бджоли. Проте раптом я побачила якихось дивних комах синього та коричневого кольору, які також збирали нектар, як і звичайні бджоли, але вони були розміром із мій мізинець і дзижчали набагато голосніше. То ж коли одна із синіх бджіл полетіла в моєму напрямку, я запанікувала і втекла з цвинтаря. Пізніше туди повернувся чоловік, який полюбляє фотографувати всіляких комашок, якому вдалося зробити декілька фото цих синіх бджіл і згодом, за допомогою інтернету ідентифікувати цих комах. Це виявилися бджоли-теслі, але про це він розповість вам сам, то ж стежте за 
Ми трохи побули на дитячому майданчику біля поліклініки, поки діти відпочили (бо ж було доволі спекотно), зробили там декілька фото.
Потім ми вирішили піти в центр міста на морозиво, проте натрапили на справжнє святкування. Там на сцені саме виступали дітки. Виявилося, що це об'єднане святкування Дня молоді та Дня конституції (який був наступного дня). Даринка одразу ж туди побігла, підтанцьовувати біля сцени, разом з іншими дітками, які не виступали.
А ще ми зробили Даринці "тату" на обличчі у вигляді метелика та квіток у національних кольорах (насправді це фарба на водній основі).
Коли Даринка настрибалася та натанцювалася, ми все ж пішли на морозиво. Даринка відмовилася від морозива і вибрала молочний коктейль 😃.
Після того, як ми поласували морозивом, ми пішли додому. Даринка хотіла ще бути на святі, та й ми не були проти, але Маркіян вилив на себе воду з пляшки. Ми не розраховували, що гулятимемо так довго, то ж коли тіні стали довшими та темнішими, стало прохолодніше, а у мене не було у що його переодягнути. Але все одно це виявилася чудова, насичена подіями, недільна прогулянка!
