Українці люблять обробляти землю і вирощувати на ній щось, неважливо чи це овочі, квіти або фрукти у великому саду. Звісно ж, сучасна західна тенденція, коли біля хати росте хіба що газон, поступово проникає на українські подвір’я, але піддаються її впливу хіба що ті мешканці міста, які переїхали в село неподалік, залишаючись душею в місті.
Я також народилася в маленькому містечку і півжиття прожила у квартирі багатоповерхівки. Проте моя бабуся, яка походить із села, жила у приватному (точніше індивідуальному будинку, бо за «совєтів», як у нас казали, ніякої приватної власності не було, то ж все літо я проводила там, у мене там була купа «сільських» друзів, бо цей район Яворова нічим не відрізнявся від звичайного села. Наша сім’я мала навіть поле за містом, яке ми всі дружно засаджували і яке потрібно було обробляти.
Найсмішніше, що я не любила цього у дитинстві, але я тепер розумію, що, мабуть цього не любить жодна дитина, не важливо, де вона живе, у місті чи в селі. Просто більшість сільських дітей не мають вибору і змушені допомагати своїм батькам. Але з часом у мені таки визріло бажання подлубатися у землі, мабуть спрацював якийсь сплячий «землеробський» ген. Я почала отримувати задоволення від того, що на моєму столі є овочі, вирощені власними руками.
Ми вже декілька років не сіємо нічого на полі за містом, після смерті мого батька. Але грядки біля хати у нас не пустують ніколи. Переважно їх обробляє моя мати, але коли я приїжджаю до бабусі, то я із задоволенням їй допомагаю (або ж іду на город сама), і привчаю мою донечку Даринку допомагати мені (їй це поки що дуже подобається).
То ж росте у нас біля хати? Ну, ось часник (який ми висаджуємо на зиму) і цибуля (із зеленої цибульки можна зробити смачний салат або просто покласти на канапку, а цибулини ми потім викопаємо і використовуватиме для приготування різноманітних страв. Між цибулькою росте молоденький ароматний кріп.
Ось ще зовсім маленька морква, яку я щойно прополола.
Ось червоний буряк, без якого не звариш борщу, а борщ у нашій родині є на столі дуже часто, ми всі його любимо.
Ось салат біля цибульки, який так приємно покласти на канапку до сніданку, а поруч шпинат, з якого можна приготувати безліч смачних страв.
Ось огірочки у такому собі міні-парнику, мусимо їх накривати поліетиленовою плівкою на ранніх етапах, щоб не змерзли. Цієї весни заморозки були дуже тривалими і сильними, людям наробило багато біди, у нас, дякувати Богу, змерзла лише рання картопля (яка вже відродилася) і окремі квіти полуниці.
Я ще у нас помідорчики, баклажани і солодкий перець, сьогодні я їх не фотографувала.
А ось і солодкий бонус – перша червона полуничка. Вона змогла почервоніти, не зважаючи на тривалі дощі. Вже незабаром можна буде поласувати досхочу, коли дозріє решта полуниці на грядці.
Ось такі у нас грядочки біля хати і, оскільки там у нас не дуже багато землі, то місця на газон майже не лишилося 😋