Привіт, друзі! Схоже, нам уже скоро — ну, тобто наступного року, бо цього року точно ніхто цим займатися не буде — доведеться серйозно почистити кущ лимонника.
Чоловік посадив його дуже давно, ще до нашого знайомства й одруження. Тоді біля майбутнього будинку був лише фундамент і земля, а сам кущ був маленьким корчиком, який він викопав у знайомого. У того лимонник теж уже сильно розрісся, тож він залишив собі тільки кілька молодих пагонів,а чоловік забрав частину старого куща,який довго приживався і з часом теж омолодився.
І от за всі ці роки наш лимонник виріс просто неймовірно. Чоловік каже, що тепер він уже більший, ніж той кущ у його знайомого, від якого все починалося 😄
Кущ став просто гігантським у об’ємі, вже почав душити смородину, яка росте неподалік. А плодів — неймовірна кількість! Хоча це ягоди, а такі маленькі наче яблучка.
Ми їх використовуємо в чай замість лимона — власне, через це рослина й має таку назву. Плоди дають приємний кислуватий присмак, і мені це дуже подобається.
Чоловік ще іноді заготовляє лимонник на зиму: засипає свіжі плоди цукром, вони пускають сік, і потім усе це можна додавати до чаю. Але з часом воно трохи підброджує, з’являється такий ферментований смак. Чоловікові нормально, а мені — не дуже 😄
Я люблю саме свіжі плоди лимонника в чаї. Вони мають дуже приємний смак і аромат.
Але, схоже, час уже настав цей кущ добре прорідити, бо він став просто надто великим. Треба буде лише знайти на це час… можливо, вже наступного року.
