Справжня зима й справжні випробування
Останніми днями мене часто супроводжує думка: в Україну повернулася справжня зима. Морози, сніг, який сипле майже щодня. Такої холодної й сніжної зими не було вже кілька років. І, на жаль, цього року ставка Росії, схоже, частково спрацьовує.
Знищено велику частину електрогенерації та розподільчих систем. У багатьох північних, східних і південних регіонах електрики немає або вона подається з великими перебоями. Одеса була в повному блекауті, зараз там ситуація теж дуже складна. Практично без світла залишалися Запоріжжя та Дніпро. У Києві — надзвичайно важка ситуація: багато людей живуть без електрики й тепла.
Люди мерзнуть. Побутова техніка не працює, холодильники не справляються. З одного боку, холод дозволяє виносити продукти на балкони, але це не надто тішить, коли холодно і в самій квартирі. Спати в одязі — теж не вихід. Тому люди змушені йти в торгові центри та магазини, де бізнес використовує генератори: там є світло й тепло, тоді як у багатоповерхівках ситуація критична.
Мер Києва Віталій Кличко закликав людей за можливості виїжджати — до родичів у села або шукати тимчасове житло. Але тут усе не так однозначно.
Село: порятунок чи ще одне випробування?
З’явилося багато дописів, у яких люди не радять їхати в село. І я скажу так: і так, і ні.
Якщо є можливість поїхати в будинок в селі — це варіант, бо там більша автономність. Але потрібно чітко розуміти реальність сільського життя взимку:
У нас, наприклад, при вимкненні світла зникає і вода, хоч ми й робимо запас. На заході України ситуація з електрикою трохи краща, але лише тому, що пошкоджені лінії не дають змоги передавати електроенергію на схід і північ. Атомні електростанції не можна просто зупинити чи швидко відрегулювати — це складний і небезпечний процес.
Газ — окрема проблема. Росія б’є і по газових родовищах, і по сховищах. Тож навіть газове опалення не гарантія стабільності.
Тому для мешканців північних, східних і частини південних регіонів переїзд у село — не завжди вихід.
Як ми переживаємо зиму
Ми опалюємося дровами. Коли температура тільки почала падати, в домі було холодно, дров ішло багато. Але зараз випало багато снігу, і стало відчутно тепліше. Сніг — хороший теплоізолятор: товстий шар на даху реально допомагає зберігати тепло.
Сьогодні мороз близько –10 °C, а під ранок обіцяють до –15 °C, але в хаті тепло — слава Богу. Дров ми наносили в котельню, їх має вистачити ще на найближчі два тижні. Потім доведеться знову підвозити. Якщо морози посиляться — буде важко. Але все одно не так важко, як тим, хто зараз сидить без тепла взагалі.
Про головне
Українцям зараз дуже важко. Особливо на півночі, сході й півдні. Схоже, ворог частково досягає своєї мети — виснажити й озлобити людей. Коли у сусідів є світло, а в тебе немає, багато хто починає думати емоціями, а не головою, і звинувачує всіх, окрім справжнього винуватця — Росії.
Особливо боляче, коли це роблять ті, хто колись кликав «русскій мір» і досі не розуміє, що мова — це теж зброя, як і історія, і культура. Саме заперечення існування українців — одна з головних причин цієї війни.
Я не знаю, що ще сказати, окрім простого:
хай здохне Путін і всі, хто намагається нас знищити!
Дуже хочу вірити, що ми не пересваримося між собою, а будемо підтримувати одне одного так само, як у перші місяці повномасштабної війни. Бо тільки разом ми вистоїмо.
