Крига

Чекаєш тої криги як мани небесної. І от нарешті приморозило, спочатку затоки а потім і річки вкривюця льодовим панцером.
І шо? - А НІЧОГО!
В той час коли друзі відкривають зимовий сезон риболовлі - тебе завалило роботою, проблемами, і всілякими іншими невідкладними питаннями.
І ось ти все розгріб - і готовий їхати світ за очі - аби тільки клювало.
А звістки від знайомих не найкращі - не клює, нема риби, і т.д.
Сидиш вечором у розпачі і не знаєш куди завтра піти і шо ловити...
А ну його до дідка - недалеко від домівки велика затока, риби там не багато але вона є, і до дому близько.
Пакуєш у рюкзак снасті на "білу" рибу, і лягаєш спочивати....
От і будильник, - підхоплюєшся, одягаєшся, чай у термос - термос у рюкзак, і хутко до водойми.
А там краса яка ммм.... Сонечко сходить, сніжок біліє, крига вже не потріскує під тобою - як буває по першим виходам коли вона тонка але міцна, вона вже набрала 10 синтиметрів і по ній пересуватись вже спокійно. Але про техніку безпеки не забуваємо і пешнею постукуємо перед собою.
Так, - і де ту рибу шукати? - Спробую з того закутка почати, вона там частенько буваэ.
Немаэ... А може отам? Чи на виході стоїть? Пробігавши майже дві години запал спадає, настрій теж...
І вже не сподіваяючись на чудо встромляєш єхолот в наступну пельку - і очам не віриш, там такий шар риби малює що аж перехоплює подих.
І ти тремтячими руками розмотуєш ту "гірлянду" і думаєш - тільки б встигнути, тільки б не втекла.
І ось робиш першу проводку, а ківочок тільки - тіньк, ти підсікаєшь, і... - промазав, не засіклась. Але азарт вже тебе підігріває, і сонечко знов привітливо посміхаєтся а не світить прямо у око, і вітерець вже лагідно шепоче а не видуває тепло.
І от нарешті - вона клюнула а ти її підсік і тянеш, і відчуваєшь шо то не риба твого розміру а шелупонь якась, а все одно радієшь, вітягуєш цю рибку щасливо посміхаєшся і відпускаєш її у ополонку.
Далі будe і риба нормального розміру, і різних видів, але ця перша.
І сидиш ти щасливий на тій кризі - а що ще треба справжньому рибалці?