Greetings travel fans!
It's the second time I'm in this situation... after going on a trip, I looked on the Internet to see what the weather will be like in the city, and I'm following there. The forecast promised warm but cloudy weather. Oh well, gloomy weather... it's good for photography, I thought. Dressed lightly in a bouzka and a jacket made of eco-leather, she went to Este. It was cozy in the bus, there were few passengers. And I eagerly looked out the window, waiting for when I would arrive at my destination.
When I got off the bus, I was greeted by a gusty, cold, frost-like wind. He climbed under the jacket and penetrated into every crevice of my clothes. My hair was flying in different directions, as were the ends of my handkerchief.
Вітаю шанувальників мандрівок!
Вже вдруге я попадаю в ваку ситуацію... вирушивши в подорож, я подивилася в інтернеті яка погода буде в місті,туди я слідую. Прогноз обіцяв теплу але похмуру погоду. Ну що ж, похмура погода... це добре для фотографування , подумала я. Одягнута легенько блузку та курточку з екошкіри та й поїхала до Есте. В автобусі було затишно, пасажирів мало. І я з нетерпінням, розглядаючи все довкола через вікно, очікувала коли я прибуду до місця призначення.
Коли я вийшла з автобуса, мене зустрів поривчастий, холодний, немов з морозом вітер. Він залазив під курточку та проникав в кожну шпаринку мого одягу. Волосся літало в різні сторони, як і кінці моєї хустинки.
Every city or village in Italy has its own unique places that become their symbols. By these outstanding buildings, you can recognize which city it is about by one photo. Carrarese Castle is such a symbol in Este. The towering mighty tower of Torre del Soccorso, towering over the whole city and the walls, one kilometer long, impress with their power and strength.
Кожне місто чи село Італії має свої унікальні місця, які стають їх символами. За цими видатними будівлями можна по одній фотографії впізнати про яке місто йдеться. Таким символом в Есте є замок Каррарезе. Височезна могутня вежа Торре-дель-Соккорсо, що височить над всім містом та стіни, довжиною один кілометр вражають своєю могутністю та силою.
The city of Este is the cradle of the Paleo-Venetian people. The city is the oldest of all the cities located at the foot of the Eugan Hills. The historical past of Este reaches 3 thousand years. To get acquainted with the history of the origin and development of Este, I went to the Atestino National Museum, which is located in the Mocenigo Palace. The museum is located on two floors and the route is laid out in chronological order. The museum contains a large number of archaeological and historical finds that tell about people's lives in different periods, their occupations, their daily life, and the like.
Місто Есте це колиска палеовенеціанського народу. Місто є найстарішим з усіх міст , які розташовані біля підніжжя Еуганських пагорбів. Історичне минуле Есте сягає 3 тисячі років. Щоб познайомитися з історією виникнення та розвитку Есте я пішла до Національного музею Атестіно,такий розташований в палаці Моченіго. Музей розташований на двох поверхах і маршрут прокладений у хронологічному порядку. В музеї знаходиться велика кількість археологічних та історичних знахідок, які розповідають про життя людей у різні періоди, їх заняття, їх побут і тому подібне.
Among the clay products exhibited in the museum, I became interested in these plates, which depict a rune. This gammatic cross in Indian philosophy symbolizes eternity and happiness.
Серед виставлених в музеї виробів з глини я зацікавилась цими тарілках, на яких зображена руна. Цей гамматичний хрест в індійській філософії символізує вічність та щастя.
These sharp objects are nothing more than writing instruments. They used them to hammer out letters on copper plates. You can imagine how difficult it was to do that. Not like now. But thanks to the inscriptions on copper plates that have been found, we can learn a lot of interesting things about the life of ancient peoples.
Ці гострі предмети це не що інше як знаряддя для письма. Ними вичиканювали літери на мідних пластинах. Уявляєте, як важко було це робити. Не те що зараз. Але завдяки написам на мідних пластинах, які знайдені, ми можемо дізнатися багато цікавого з життя древніх народів.
The beauty and luxury of the Mochenigo Palace are evidenced by the remains of frescoes on the walls, which have been preserved since those times, and the magnificent restored ceilings of the rooms.
Про красу та розкіш палацу Моченіго свідчать залишки фресок на стінах, що збереглись ще з тих часів та чудові відреставровані стелі кімнат.
Mosaic floors and wall mosaics in black and white colors did not leave me indifferent.
Мозаїчні підлоги та настінні мозаїки в чорно білих кольорах не залишили мене байдужою.
In one of the rooms I saw strange round objects made of fired clay. Do you know what it is? It was ancient people who made such blocks and placed them one on top of the other in the pit so that the earth in the well did not slide. I saw many different products made of fired clay in the museum. These are the tiles used to cover the roofs of the houses. These are pipes for water pipes. Roman aqueducts have a good reputation to this day.
В одній із кімнат я побачила дивні круглі, виготовлені з випаленої глини, предмети. Знаєте, що це? Це древні люди робили такі блоки і ставили один на одний в яму щоб не осувалася земля в колодязі. Багато різноманітних виробів з випаленої глини я побачила в музеї. Це і черепиця, якою покривали дахи будинків. Це і труби для водопроводів. Римські акведуки мають добру славу до наших днів.
Many museum exhibits are devoted to the theme of death and funeral customs. Many tombstones, stone sarcophagi, urns for ashes, busts from the cemetery of monuments are exhibited here.
I spent a very interesting and fulfilling time in the museum. It was informative and exciting.
Багато експонатів музею присвячено темі смерті, похоронних звичаїв. Тут виставлено безліч надгробків, кам'яних саркофагів, урн для праху, бюсти з могильник пам'ятників.
Я провела дуже цікаво та насичено час в музеї. Це було пізнавально та захоплююче.
Then I went to the historical center of Este. I saw a large church, which was not distinguished by anything, except for its size. Very modest from above, but inside it is like a magical painted box. The cathedral was built in approximately the 4th-5th century on the site of a pagan temple. The cathedral has an unusual, one might say unique, elliptical shape. I was moved by the ceiling of the cathedral, which has a row of windows around it, through which the sun's rays penetrate. There are valuable paintings and sculptures in the cathedral. The main altar of the cathedral has a painting by Tiepolo.
Потім я пішла до історичного центру Есте. Я побачила велику церкву, яка нічим не вирізнялася, хіба що своєю величиною. Дуже скромна зверху, зате всередині це як чарівна розписана скринька. Собор, побудований в приблизно в 4-5 столітті на місці язичницького капища. Собор має незвичайну, можна сказати унікальну, еліптичну форму. Мене зворушила стеля собору, що має навколо ряд вікон, через які проникає сонячне проміння. В соборі є цінні картини та скульптури. Собор в головному вівтарі має картину роботи Тьєполо.
Another outstanding gem of Este's architectural art is the Civic Tower. This tower was the gate to the city and is called Porta vecchia. The tower was rebuilt in 1688 after an earthquake. The clock placed on the tower has Roman numerals and signs of the zodiac. This tower, like the Castle of Carrarese, is a symbol of the city of Este.
Ще однією видатною перлиною архітектурного мистецтва Есте є Громадська вежа. Ця вежа була воротами до міста і носить назву Porta vecchia. Вежа відбудована в 1688 після землетрусу. Годинник, що розміщений на вежі має позначення римських цифр та знаків зодіаку. Ця вежа як і замок Каррарезе є символом міста Есте.
The Bizatto Canal passes through the city
This canal was dug in 1139 by the people of Vicenza fighting against Padua to divert the waters of the Baciglione River. Imagine what powerful physical work was done by people with simple tools!
Через місто проходить канал Бізатто
Цей канал був прокопаний у 1139 році жителями Віченци, які воюють проти Падуї, щоб відвести води річки Бакільоне. Уявіть яка потужна фізична робота була виконана людьми простими знаряддями праці!
Then I just walked through the windy city. Moving from one street to another, from square to square, from house to house. Then I went to one of the cafes, of which there are many here. I ordered a delicious cappuccino. Then she went to the bus stop to go home.
Thank you for your attention to everyone who visited.
Thanks to #tatoodgjay for the #wednesdaywalk group he created, where you can share your impressions of Wednesday walks.
Till next time!
All good!
Потім я просто гуляла вітряним містом. Переходячи з однієї вулиці на іншу, від площі до площі, від будинку до будинку. Потім зайшла в одне з кафе, яких тут дуже багато. Замовила собі смачне капучіно. Потім вирушила до зупинки автобуса щоб вертатися додому.
Дякую за увагу всім, хто завітав.
Вдячна #tatoodgjay за створену ним групу #wednesdaywalk, де можна ділитися враженнями від мандрівок у середу.
До нових зустрічей!
Всім добра!
