Я пам'ятаю зі свого дитинства...була в нас давня вишита сорочка дивних кольорів... така стара престара, що розлазилася від часу. В ті часи їздив чоловік на фірі і збирав старий одяг, а натомість давпв синьку або якісь глиняні горнята та миски. Називали його люди гонучар. Бо на старі речі казали гонучі. І бабця віддала ту вишивпнку разом з іншимт старими речима за пачку синьки...