Перший день за академічним гончарним колом.
Кажуть, воно австрійське -- з велетенськими кнопками вкл/викл і педаллю для ноги. За легендою, йому сто років. Мені було цікаво, чи складно буде пристосуватися до цієї махіни, і насправді складно.
В глині все: вона літає по майстерні, з ніг до голови покриває шаром мій одяг, взуття і волосся. Чомусь у мене вже порвана спідниця. Я стою на одній нозі тисну на педаль, немає як зафіксувати лікті і доводиться шукати опору в повітрі.
Мені і раніше гончарна справа виглядала як треш і авантюра, а тут просто заритися в глину і забутися!
