Сьогодні на пасіці була “вистава” — одна з родин вирішила, що їм стало тісно у вулику, і почали збиратись до рою. Як завжди, все по класиці: матка нервується, бджоли гудуть, кілька "розвідниць" вже шукають нове місце.
А я стою й думаю: "Та куди ж ви, дівчата, літо в самому розпалі, не час валізи пакувати!"
Врешті, трохи диму, новий корпус — і все владналось. Але з ними, як з людьми: треба і поговорити, і простір дати, і солодкого не шкода 🍯
До речі, одна з найулюбленіших частин моєї роботи — це коли все вже спокійно, і можна просто спостерігати, як вони повертаються з пилком. На лапках — кольори квітів, як маленькі кульки: жовті, помаранчеві, білі. Кожна — як листівка з поля 🌼
А у вас бувають такі “втечі” з місця, де все ніби добре, але хочеться змін? Чи як бджоли — іноді просто не сидиться на місці?