Вчора, перебираючи старі речі у шафі, я випадково знайшов стару футболку. Я її купив, будучи студентом "Львівської політехніки", ще у 2002 році на відомому місцевому сувенірному ринку "Вернісаж".
Я досі пам’ятаю, що коштувала вона 40 грн. У той час я брав із собою з дому на харчування на тиждень 50 грн. Тобто футболка була порівняно дорогою, очевидно через завжди актуальний напис на ній.
Учора, знайшовши цю футболу, я не міг надивуватися наскільки деякі речі не втрачають актуальності. Я впевнений, що через 200 років таку саму футболку будуть розкуповувати так само активно, як це робили і у 2002 році. Деякі речі не змінюються.
Проте в часи мого студентства деякі українці сприймали цей напис як образливий для себе. Курсанти, які навчалися в Академії сухопутних військ і здебільшого були російськомовними, чомусь вирішили, що цей напис стосується саме їх. З якого дива? Через це у мене двічі були словесні перепалки з ними, які, на щастя для мене, не переросли у бійку.
Настав час дати цій футболці друге життя. І хоча я в ній не можу нікуди піти через її стан і навіть одну дірку, тепер я в ній дуже гордо працюю на городі. О, а ще можна в ній сходити в ліс по гриби.
Бажаю всім мирного неба!