Вчора в Храмі Божого Милосердя в місті Калуш відбулася не зовсім звичайна Служба Божа. До храму організовано завітало більше десятка дітей, одягнених у вишиванки. В руках вони несли лампадки. Цього дня діти молилися на великій вервечці.
Все було організовано так, щоб уникнути масового скупчення людей. Тому відвідувачів було небагато.
На покоління цих дітей припала нелегка доля. В їхньому віці не хочеться думати про турботи. А тут не просто турботи. Зараз невідомо як складеться їхнє життя, невідомо навіть чи підуть вони через півтори місяці до школи. Особисто я думаю, що ці діти будуть жити у вільній європейській країні - Україна, для них буде відкритий цілий світ, у них буде повно можливостей. Але до цього майбутнього ще належить пройти довгий і важкий шлях, який буде повним важких втрат.
Не всі могли спокійно спостерігати як такі малі діти моляться за свою країну. Старші люди плакали. Плакали через всю ту біду, яка обрушилася на нашу мирну країну і через власне безсилля, адже у своєму віці вони вже мало чим можуть допомогти.
Захід був добровільним, до нього долучилися лише ті діти, які самі виявили бажання це зробити. Отже, можна радо констатувати, що в нас підростає небайдужа молодь. Тому Україна приречена на щасливе майбутнє.
Бажаю всім мирного неба!
