Халде́ї (аккад. māt Kaldu, арам. 𐡂𐡋𐡃𐡅, греч. Χαλδαίοι) - семітські племена, що мешкали на півдні Месопотамії, в області усть рік Тигра та Євфрату на північно-західному березі Перської затоки з кінця X до IV століття до н. е.
Халде́ї вели боротьбу з Ассирією за володіння Вавилоном. У 626-536 pp. до н. е. у Вавилоні правила халдейська династія, що заснувала Нововавилонське царство.
Солярний символ Шамаша, що розміщується на штандартах з часів Аккада
Більш чітке зображення символу влади у правій руці.
Аккад (аккад. Māt Akkadim; шум. kurA.GA.DÈki; івр. אַכַּד, Akkad) — держава, що існувала в XXIV — XXII століттях до н. е., а також прадавня область в середній частині Месопотамії, на території сучасного Іраку. Столиця — місто Аккад (шумер. Агаде). Була найбільшою державою свого часу.
Шамаш він же Уту - за віруваннями стародавніх шумерів був богом сонця та тепла. Шамаш (аккад., «сонце»; загальносемітське у тому значенні - шамс, шапс), в шумеро-аккадской міфології сонячний бог, син бога місяця Нанни (аккад. син), брат Інанни (Іштар). Дружина його – шумерська Шенірда (або Суданга), аккадська Айя (має постійний епітет «Айя – наречена»), посол – Бунене.
В щоденній мандрівці по небу Уту-Шамаш ввечері ховається, а вранці знову виходить з-за гір (за аккадською традицією, з-за гір Машу). Зазвичай цей вихід йому відкривають два боги-стражі. Вночі Уту-Шамаш подорожує підземним світом, приносячи мерцям світло, питво, їжу (його аккадський епітет — «сонце мертвих душ»). Як божество всевидючого світла Уту-Шамаш — суддя, хранитель справедливості та правди. Вже з періоду Фари (26 в. До н. е..) Відзначені імена типу «У ту - мій суддя». Уту — також бог-захисник і представник оракулів.
Згубність, паляща спека сонячних променів асоціюються не з Уту = Шамашем, а з Нергалом або з Гибілом.
Уту - помічник, особистий бог-охоронець епічних героїв цієї династії. В аккадському міфі про Етан Шамаш - суддя, який допомагає змії помститися орлу за порушення клятви, але водночас і помічник Етани, який рятує орла.
P.s - самого міфу не зміг знайти.
В іконографії на рельєфах та в гліптиці особливо часто зображується вихід бога сонця з-за гір, а також суд Уту=Шамаша над різними міфічними істотами. Відмінні ознаки бога - промені за спиною та серпоподібний зубчастий ніж у руці.
Головні місця шанування Сіппар і Ларса. В обох містах його храми носили назву E-barra («Будинок сяйва»).
За традицією, Уту — засновник I династії Урука. Звідси — значущість ролі Уту в міфоепічній традиції Урука, зокрема він зустрічається в епосі про Гільгамеша.
Source:
