Ох і прохолодною виглядпє ця бистрорічка. Так глянеш на неї згори, і все, спускатись не хочеться, хіба руки змочити і обличчя вмити, облите спекою.
Та підійшовши ближче, ніжна прохолода огортає і перетворюється на спокійний тепленький вітерець, який так і манить охолодити стомлене тіло. Звісно, ряска помічена по дорозі, охоту поволі зменшує. А швидкість плину течії геть відкидає бажання окунуться, навіть попри сильну втому і перегрів.
Та руки змочити то тільки в задоволення. Розумієш, що вода ще дуже дуже холодна, і навіть не в образу собі, що і ряска заважає і течія надто надто. Вирішено все само собою, ще купатись зарано.
