От що не кажіть, а є ще в наших школах толкові вчителі, які прийшли в професію за покликанням, а не через "бо куди було місце в універі". Я це помічаю на прикладі своєї доньки, точніше її бажання йти, чи не йти до школи. От коли є якесь заняття з творчості, то дитина летить на всіх парах і кожного разу приносить додому якусь дрібничку, яку виготовила самостійно під керівництвом вчительки.
Але цього року мене вразило передріздвяне диво, коли на нашому столі з'явились розмальовані дитиною пряники, якими вона так пишається і яким ми виділили почесне місце. З яким захопленням донька розповідала про кольори, як вони готуються і як наносяться, що мені аж самій закортіло спробувати таке зробити.
Тож дякую таким вчителям, які запалюють у дітей в серцях вогонь.
