Сьогодні спека. Виснажливо сонце розпалює землю, і до обіду, торкнутися до камінця, піску, чи будь якого предмету, що знаходиться не під накриттям неможливо. Такого спекотного дня не пам'ятаємо вже давно. А по хронології прогнозів погоди виявилось, що востаннє такий спекотний день був рівно 28 років тому.
It's hot today. The exhausting sun inflames the earth, and before noon, it is impossible to touch a stone, sand, or any object that is not covered. We have not remembered such a hot day for a long time. And according to the chronology of weather forecasts, it turned out that the last time such a hot day was exactly 28 years ago.
Та як би спекотно не було - плани, які були записані в календар ще 2 тижні тому - мусили бути виконаними. Сьогодні у нас мало відбутись знайомство з танцювальними гуртками старших дівчат на природі. А це означало - вилазку за місто з фотоапаратами.
But no matter how hot it was - the plans that were written in the calendar 2 weeks ago - had to be fulfilled. Today we had to get acquainted with the dance groups of older girls in nature. And that meant - a trip out of town with cameras.
Саме сьогодні остаточний дрес код знайомства було визначено і всі учасники, які бажають вчити танці та брати участь у конкурсах - мають вміти співпрацювати один з одним. А тому треба знайомитись. Всі одягли вишиванки і помандрували на кілька годинок за межі містечка, в сторону полів на фото-сесію, для подальшої участі дівчат в конкурсі.
Today, the final dress code of the acquaintance was determined and all participants who want to learn to dance and participate in competitions - must be able to cooperate with each other. And that's why you need to get acquainted. Everyone wore embroidered shirts and traveled for a few hours outside the town, towards the fields for a photo session, for further participation of the girls in the competition.
Усі дуже чекали такої нестандартної вилазки, адже це вперше за час війни, велика кількість дітей, майже незнайомих між собою вибралась за межі, які виставлені нашими хвилюваннями та тривожністю. А де ж то в полі сховатись і т.д.? Бо дітям так не вистачає спілкування, особливо такого, хоча і неформального, але створеного для великих планів, але і водночас вільного.
Everyone was looking forward to such an unusual meeting, because for the first time during the war, a large number of children, almost strangers to each other, went beyond the limits of our excitement and anxiety. And where to hide in the field, etc.? Because children lack communication, especially such, although informal, but created for big plans, but at the same time free.
Ті щасливі личка так позували перед фотоапаратами, а найголовніше у них було завдання- щоб в проміжках між фотографуванням старшеньких і меншеньких учасників танців, нафоткати самим природу, теж для подальшого використання в місцевій виставці. Тому поки фото загальної танцювальної збірки ще обробляються, я покажу що нафоткали діти в перервах. Час однозначно проведений з користю.
Those happy faces posed like that in front of the cameras, and the most important thing for them was to take pictures of nature in the intervals between photographing older and younger dancers, also for further use in the local exhibition. So while the photos of the general dance collection are still being processed, I will show what the children took during the breaks. The time spent was not in vain.
