Скажу вам чесно, останнім часом мене спонукає вибиратись на прогулянку лише мета натрапити на чергову галявинку з весняними квітами. Попри сонце, температура ще низька, а холодний вітер часто просто збиває з ніг.
Але як тільки но моя ціль досягнута, і ось я вже на колянах стою з телефоном біля квіткової краси, моя душа наповнюється неймовірною радістю і вірою в силу природи. Раніше в мене такого потягу до квіткової краси не було. Мабуть, це якісь вікові зміни, чи стаєш дорослішою та мудрішою і тебе радують не шопінг чи посиленьки в кав'ярнях, а маленька квітка, яка може пробитися серед сміття.
