А чи не зарано ще? Усюди починають майоріти плмаранчеві кольори.
А все це тому, що в кінці цього місяця відзначає деяка частина світу Геллоувін. Деяка, та ж не вся. І ми, між іншим, таке свято не святкуємо, та й "святкувати", взагалі мені здається, тут не умісне слово. Важко назвати святом такий день, коли усе моторошне. Проводити час в стилі якомусь там-? Можливо. І то варто подумати як то правильно охарактеризувати. Та діти наші не переймаються. Їм би подуріти, а чому то саме так відзначається, навіть не задумуються. І ото ходять тими магазинами, вишукують всяку таку фігню, аби випендритись один перед одним і полякати перехожих.
Можливо, в інших країнах, де суспільство чітко розуміє сутність такого дня, усе проводиться якось інакше, можливо, цікавіше, можливо навіть приємніше. Я ніколи не бачила і не спілкувалась з іноземцями про проведення Геллоувіну, тільки в фільмах чи книжках якихось щрсь таке читала, і розуміння мого тут трішки не вистачає. Тому отаке от страхіття понавивішуване прям усюди усюди я не сприймаю. Зовсім.
