А ось і красунчик, про якого я розповідала вчора, основний конкурент, який перебрав на все усю увагу, і напевне, любов і прив'язаність. Дівчата дуже чекали цього малого, коли дізнались що песя, яка прибилася до подвір'я на початку війни знову матиме цуценят.
Попередніх цуценят розібрали сусіди, одного, дуже кмітливого, на жаль, задавило авто, після чого собачка дуже тужила, аж їсти не хотіла. Здавалося, що вона реально хвора, але ветеринар сказав що нічого такого не помічає, призначив пару уколів, і якось оклигала бідолаха.
Песик який виріс мав бути справжнім захисником подвір'я. Та чомусь довірливі хазяїва вирішили, що він ще замалий для того, щоб садити на ланцюг, і він собі бігав вольою вольною де хотів. А найголовніше, що той пес був справжнім другом, його дуже любили, і моя мала, наприклад, село полюбила саме завдяки цьому цуцику, який малюком бігав на довгих лапах, лякаючи курей.
Та одного разу господар помітив, що цей гульвіса почав їсти щурів....чому? І певне він ними добряче втруївся, адже за кілька тижнів активного песика, на жаль, також не стало. Це була справжня втрата, я не могла уявити, щоб діти так тужили за собачкою, плакали, він був щиро справжнім другом, адже, кажу відверто, моя дитина боялася собак навіть дуже, а от цей змінив все. Тому коли того Султанчика засипали земелькою, вже знали що в нього має народитись чи то братик чи то сестричка))) І ось довгоочікуване цуценя - чорненьке, красиве, миле. Дуже сподіваюся, що воно стане таким самим вірним другом для малих хазяйок...
