Хоч ця прогулянка і не така як в моєму дитинстві, та все ж проведена з насолодою. Коли я запитую свою малючку, чи пам'ятає вона зиму кілька років тому, коли все було в заметілі в снігу по коліна, і ми аж лижні костюми одягали, щоб повалятися в тій купі снігу?
Така зима була, коли вона була маленька, та вона її не пам'ятає, лише коли я показую фото, вона дивується, шо таке і справді буває в природі. Тому, я зробила дикий висновок - чого не пам'ятаєш, з тим і не порівняєш, як немає з чим порівняти, то і немає чому сумувати, що вже немає таких засніжених зим, як наприклад 20 рокіа тому. Що скажете?
Тому з нас двох сумую за такою красою тільки я, але я мовчу, щоб не накликати якийсь сум для неї. А вона тішиться такою зимою як є, бо не знає, що може бути набагато прикольніше. Тобто знає, але впевнена, шо то буває лише в горах, в які ми їздили і просто провалювались в кучугури снігу. А я її переконую, що це прекрасна зима, як в Європі, і шо це круто, шо не потрібно шубкатись і натягати на себе купу теплого одягу, який важить як пів тебе, адже ми ходили в шубах і таких самих теплих шапках,райтузах, махрових колготак і чоботах.
Я так добре пам'ятаю усе, що носила, адже так часто бігала переодягатись після катання на санках, аби лищень не сидіти дома. Сьогодні простіше - одягнув лижний комбєз, термобілизну і все ти в теплі,головне рухатись))))
