Що то за дід, подумаєте ви?)))) Як сказала моя мала дитина, коли я його під час руху фотографувала в маршрутці - мама, це дід, просто дід)))) Та чомусь мені він здався не просто дідом. Отож коротенький ліричний вступ. Мало хто знає що таке нудота від укачування, я одна з тих щасливих, яка добре, ще з дитинства знає, як то, блювати від звичайнісінької їзди в автомобілі.....чи маршрутці.....чи потязі.....та бляха муха в кінці кінців, в усьому що рухається ))) Куди б не довелося мені подорожувати, я мушу тримати при собі чарівні пігулки від укачування. Довго я вчилась впливати на такий рефлекс, і врешті, якось за стільки часу знайшла хитрощі, які мене відволікають. Єдине, що точно не можна робити - це листати стрічку новин в телефоні, бо "лєнта" забезпечена))))
Отже, ліричний відступ на цьому закінчується. Сьогодні в набитій по самі вуха маршрутці я саме відволікала себе вдивлянням в якусь далеку точку, щоб доїхати до роботи без неприємностей, і мені впав в очі один цікавий чолов'яга, з яким я почала проводити асоціації, на кого ж він мені схожий. Мозок швидко переключається і я не думаю про те, що мій шлунок хоче себе спорожнити.
Так от, мій рятівник в яскравій одежі дуже мені допоміг, я спостерігала за ним і придумувала з дитям асоціації з його одягом, на якого героя він схожий, чи хто ходив в одежі схожого стилю зі знайомих. І враз мені промайнула шалена асоціація - це Санта Клаус, Миколай, Фазер Фрост і т.д , приїхав помилуватися українською осінню)))) Ну от придивіться, ну чим не він!!!! Я так тішилась, що вигадувала історії на ходу. Та дитя мене обломало своїм простим заключенням, що це просто дід, який чекає відкриття секонду (((
Ехххх , стало мені сумно, що я вірю в дива більще за своє 6 річне дитя )))
