Привіт друзі. Публікую заготовлений з вчорашнього вечора пост. Знав, що сьогодні на роботі не знайду часу для написання, тому підійшов до цього питання заздалегідь.

Ідея для повідомлення народилась сама собою, як і для більшості попередніх. Мав 2 фото, які не знав куди та коли приткнути і що про них написати. Вирішив запитати штучний інтелект, що можна про них написати. Результат мене дуже приємно здивував. Все публікувати не буду – тільки окремі цитати, із невеликим перефразуванням. Заспокою борців за авторські права та інтелектуальну власність, все написане – моє.

Вогонь свічі танцює балетом, викидаючи м'які золотисті відблиски на темні поверхні кімнатних стін. Я ніби в печері, де єдиним джерелом світла є цей вогонь. Промінь, як незримий художник, малює відтінки на прозорому склі, оживляючи тюльпани на склі. Світло свічки — це символ тепла, яке ми несемо у своїх серцях, нагадування про маленькі радощі, які ми знаходимо в повсякденному житті.

Поряд зі свічкою, куди світло майже не досягає, стоїть засохла троянда (вона не була засохла, але хто я таккий, щоб перечатись із АІ). Її пелюстки, колись ніжно-рожеві (жовті), тепер мають відтінки землистих кольорів. Кожна лінія, кожна зморшка на пелюстках розповідає історію про те, як краса змінюється, але не зникає. Троянда, хоч і не така як раніше, все ще має свою елегантність — вона нагадування про те, що немає вічної молодості, але є вічна краса в кожному відрізку життя.

Ці дві фотографії разом створюють розповідь про контраст і гармонію (моя назва «У вогні» - більш символічна) — між миттєвістю і вічністю, між світлом і тінню, між життям і пам'яттю. Вони нагадують нам, що краса існує всюди: у яскравому полум'ї свічки, яке обіцяє тепло, і в засохлій троянді. Пошук краси — це не лише мистецтво знаходити її в очевидному, але й уміння побачити її в переходах і змінах, які несе час.

Дивно, думаю ті хто читав мої попередні повідомлення, неодноразово читав мою думку, яка прослідковується майже скрізь – «краса 🌹 є у всьому». Як так, невже я також АІ 🤯🤯🤯🤯🤯🥼🧯?