Привіт друзі. Не дивлячись ні на що, продовжую звертатись до Вас саме так. Тут головне, зупинитись, а то пролог знову затягне на пів повідомлення 🤣🤣🤣

Небо, яке так і манить, дивитись на нього знов і знов.

Сьогодні я спостерігав, як пори року змінюються прямо на очах. Все почалось з весняних бруньок на одному з кущів в новоствореному парку свого міста. Не звично бачити нові листочки на молодих пагонах. Тим більше, що температура повітря майже пішла в мінусові показники.

На цьому фото видно не тільки заплави на Дніпрі, а й місяць який «взійшов» ще завидна, випереджаючи призначений йому час та порядок. Хоча, куди йому було діватись, якщо його так підсвітило сонце 🌞

А на вечір знову захотіла повернутись Зима. Думаю, якщо випаде достатня кількість снігу, у другій половині дня, підемо з сином на наше звичне місце з’їжджати з гірки. Благо, на цей раз у нас вже є надійні та міцні санчата.

І на завершення, цілий день ловив себе на думці, що наше «безтурботне» життя – заслуга наших військових. Так хочеться, щоб до них в нашого суспільства була тільки повага та турбота…