Привіт друзі.
Довго думав, яким повідомленням закінчити публікації в 2023 році.

Як не крути, хочеться Хепі Енду, тому пишу позитивне повідомлення.
Правда, не без долі роздумів. Куди ж без них…

В якості позитивного емоційного наповнення – фото Чілі. Чілі – це маленький котик, як би це дивно не звучало, дивлячись на цього 4- кілограмового велетня створеного природою для полювання за здобиччю.

Не знаю чому, для котів клубок – як червоний прапор тореадора для бика.

Лежав клубок, нікого не чіпав. І тут прийшов Чілі. Благо я був поряд з телефоном, тому маю приємну серію фотографій.

Як не крути, а з преамбулою треба закінчувати. Адже хотів надати змісту цьому повідомленню, а не просто поділитись приємними емоціями.

Якщо характеризувати те, як для мене пройшов 2023 рік, достатньо буде сказати, що на початку року – війна в країні мене зовсім не переймала. На фоні моїх життєвих кульбітів (покидало мене як на американських гірках) швидка смерть видавалась чи не найпростішим варіантом розвитку подій.

Благо, в той момент, я зміг переповзти через прірву і зараз це все як страшний сон, який сприймається з усмішкою…

Тут хочеться поділитись спостереженням. Здається, після початку повномаштабного вторгнення рф, українські жінки ніби з цепі зірвались. Навколо так багато випадків, коли сім’ї розлетілись в лічені тижні. Та і моя попередня сім’я також. Не знаю чому, при зустрічі з можливою смертю жінкам різко хочеться все змінювати, хочеться «жити на повну», «відпочивати», «свободи». Не всім, є і інші протилежні випадки, коли вірність зберігається попри будь-які спокуси. Перед такими жінками, які ставлять цінності сім’ї на перший план, я знімаю капелюха, та розпливаюсь в реверансі.

Стосовно от таких от випадків, коли після початку війни, жінки ніби сп’янілі від «пристрасті» пустились у всі тяжкі, невже це якась закономірність?

В одному моєму близькому оточенні таких випадків на пальцях рук не злічити, пальців не вистачає…

Ще раз хочу виразити глибочайшу повагу тим жінками, які зберегли свої родини у ці непрості часи.

Тому, якщо повертатись до підсумків 2023 року, коротко можна підсумувати фразою на фоні величезної втрати (розлучення), я здобув людину, яка мане кохає (одруження) та, сподіваюсь, духовного друга, з яким веселіше гратись клубками долі. Як кажуть «дурак – дурака бачить з далека» :)

Ну і, напевно не менш важливо, цей рік приніс мені відповідь на дуже важливе питання, яке крутилось майже цілий рік в моїй голові, – «я на правильному шляху?»