Привіт, хайвці!
У мене новий досвід, і хоч ми тут не так часто читаємо один одного і спілкуємось, але, можливо, реальними історіями про ковід варто ділитись.
Вперше я хворіла рік тому після виборів, одразу, у неділю проголосувала, а вже в понеділок ми повертались в Канів і я відчула, що голова трохи болить і загальна слабкість. Вже вночі в мене була температура, яку я лікувала чимось з основною діючою речовиною парацетамолом. У всьому іншому минуло як традиційне ГРВІ - багато пила рідини, відпочивала, ніс і горло були дуже сухі, але смак і нюх на місці. За кілька днів температура нормалізувалась, трохи продовжувався сухий кашель, і я ще мукалтін попила. А ну і десь з місяць у мене головний біль був кілька разів. Чоловік перехворів за місяць до мене і перебрався в вітальню, тож від нього я не підхопила. Чоловік постраждав сильніше, у нього і м'язи крутило.
Тестів ми не робили, бо навіщо? Тоді тестувати виїжджали по домівках, а швидкою привертати увагу, щоб потім сусіди на нас косо дивились, я просто не бачила сенсу. В інтернеті активно розповідали, як лікувати легкий перебіг, щоб не перевантажувати лікарні і сімейників. Ну і власне, якби тести потрібно було робити в лікарні, то я б тим паче туди не побігла, бо навіщо? Мені ж хворіти треба - багато пити і лежати, загорнувшись у ковдру.
І от минув рік і я захворіла вдруге, хоча я практично на найсуворішому карантині. Я не відвідую ні продуктових, ні аптек. Тільки гуляю по набережній, де цілком можливо ні до кого не наближатись, і їжджу в медцентр, приватний, в назначений час і там окрім адміністраторів і лікарів ні з ким не контактую. Ну і цього разу ми їздили на таксі (до медцентру десять хвилин), бо наша машина на перевірці і заміні шин. До цього навіть транспорт був приватним.
Відповідно підхопити я могла тільки в таксі або в медцентрі, хоч всі виглядали здоровими. Тестів я знову ж не робила, але по приїзді я відчула слабкість, і з понеділка цей тиждень практично весь час лежала, і навіть якщо намагалась почитати, то дуже швидко засинала, ніби я перевтомлена.
В мене не було ані нежиті, ані кашлю, ані температури (хоч вона гуляла від 36 до 36,8). А була в мене задишка вночі. Спочатку ще в понеділок ввечері я відчула, що в горлі ніби є рідина, яка заважає дихати, і я відповідно, наслухавшись корисних порад, стала намагатись себе перевернути, що з моїм животом абсолютно нереально, але можна хоча б дуже сильно постаратись. І дихати реально легше, легені повністю вентилюються, як і говорили лікарі. І от три ночі я просиналась від того, що я наскрізь мокра і мені немає чим дихати, бо в горлі прямо вода стоїть. Поки я не викручусь головою вниз, тоді реально легше.
І усі ці дні переді мною була дилема, чи повідомляти мою лікарку, що у мене ось так, чи ні. І власне, що може від того змінитись. На рентген мене ніхто зараз не відправить, вітаміни я вже приймаю, температури для парацетамолу у мене немає. Я теоретично можу піти і тест здати в черзі на вулиці (бо в Українці місце здачі ПЛР-тестів знаходиться в якійсь старій будівлі поруч з поліклінікою, а черга на вулиці, що не погано з огляду на те, що люди можуть дотримуватись дистанції на свіжому повітрі, але тільки якщо вони відчувають себе достатньо здоровими, щоб там знаходитись у нинішній холод, або якщо реально потребують результату, і заради нього варто терпіти), але навіщо? Тим паче, що ще заради направлення на той тест потрібно зайвий раз до сімейного, а якщо я помиляюсь, і все ще здорова, і це тільки застуда (хоча щоб я задишку відчувала при застуді, а горло і ніс абсолютно ніяк не подавали ознак хвороби - такого ще не було), то у мене шансів отримати в державній поліклініці усі можливі інфекції в період хвилі захворювань і на ковід, і на ГРВІ... аж забагато.
Чоловік мій при цьому не відчуває абсолютно ніяких дивних симптомів, хоч у вітальню він цього разу не відправився. Але ж він і перехворів рік тому, і вакцинований два місяці тому. Маячнею по вимірюванню антитіл ми не займались, бо на мій погляд це те саме викидання грошей, що й на "пірамідки" і "маятники". Немає ніяких досліджень щодо того, як наявність чи відсутність антитіл відзначиться на вашій ковідній історії. А от вплив вакцинації вже досить очевидний навіть для немедиків, але для тих, хто розуміється на статистиці і бачив графіки смертності по країнам з великою часткою вакцинованих.
Власне, я яра прихильниця вакцинації, яка не може зробити вакцину до березня місяця. Але це дуже індивідуальна історія. Бо МОЗ довгий час вагітним радив зачекати до полог, і тільки два тижні тому змінили рекомендації, а у мене вже цукор на межі і коагулограма зашкалила. Тож терапевтка мені порадила суворий карантин і за два місяці після полог повторити коагулограму, але там вже без різниці "або шах, або падишах", бо або кров відновиться, або вже можна буде пропити щось для крові. А поки що у мене в порадах здорове харчування, пиття води і вітаміни :)
І саме тому мене дратують усі ковід-ідіоти і антивакцинатори, яким, бля, конче потрібно розносити хворобу і качати права, аби тільки не бути відповідальними перед усім суспільством. Бо якщо в тебе немає медичних причин, щоб не вакцинуватись, то нащо ти, курча, розносиш свої фобії перед шприцем по всьому фейсбуку. Це ж, бл..., не боляче, майже.
І це мені ще пощастило, що я не їм м'яса і у мене міцний імунітет, бо вагітним хворіти ковідом статистично набагато важче, і через умовні "цукри і тромбози", і через зайву вагу, і через те, що для легень місця менше. І є ситуації, в яких ніяк не можливо уберегтись від 73% неосвічених ідіотів в країні, які зробили все, щоб у нас була нова хвиля, і щоб у піковій ситуації цієї хвилі я захворіла за десять хвилин, які мені необхідні, щоб відвідати лікаря.
Здоров'я нам усім, розуму і освіти!