Згадайте, як ви вчили уроки. Звичайно, всі по-різному, але це не було так, що сіли, зосередились і невідривно все зробили. Треба ж і покреслити щось, і у вікно подивитись, і дозовано розбити, не забувши про мультфільми і улюблену книжку тощо.
Якщо у вас хлопчик, то він відстає від дівчат. Так природою закладено, хлопці пізніше наздоганяють, і його взагалі не варто примушувати, адже тим паче він буде думати, що це вам потрібно, а не йому.

Хоча я розумію, що мені самій буде цікаво подивитись на успіхи дітей, і як вони дізнаються щось нове, і розвиваються.

Але я все ж думаю, що у дітей працює те саме, що і у дорослих - мотивація. Просто вона в різні роки різна. Я от в дев'ятому класі вчилась в фізико-математичному, в який перейшла з простого. Але з мого попереднього класу один хлопчик мені запропонував приставку погратись на місяць, якщо я вирішу завдання з математики. І я порішала йому геть усі екзаменаційні завдання, бо у мене була бідна сім'я і про приставку я навіть не мріяла. І, доречі, в моїй сім'ї мене ніяк не мотивували. Я прото реально була дуже зацікавлена в знаннях і хотілось знати геть усе. А от якраз оцінки мені були байдужі, але вони самі собою виходили.

І повірте, що коли він захоче, то наздожене будь-які знання. Важливо тільки навчитись швидко читати. Бо щороку на перший дзвоник всі приходили з чистими бантиками у волоссі і такою ж чистою головою, в яку потрібно наново все покласти :)

Я от в зв'язку з цим пригадую фразу "Скільки того життя? Шість років до школи і як повезе на пенсії" :)