Ми зараз живемо в Українці під Києвом :)

Час від часу ми про політику розмовляємо, тож мій чоловік розповідав, що за довгий час відсутність політичної конкуренції і однопартійність призвели до багатьох проблем з благоустроєм. На останніх виборах вже величезними зусиллями вдалось привести опозиційних політиків і ніби потроху щось міняється. Вони дуже сподіваються, що наступного року Ердогана буде замінено. Подивимось.

Проте це про централізований благоустрій. Що ж до індивідуального, то у нас все ж різні культури. Наприклад, хоча в Україні також дуже багато їжі, але настільки, щоб постійно викидати все, що не з'їли ввечері, ми не балувані. І в той же час ми з чоловіком в нашому wish-листі всього, що нам потрібно купити, маємо і подрібнювач харчових відходів, щоб взагалі мінімізувати непереробне сміття, яке ми будемо виносити на вулицю. І відповідно все, що гниє і смердить, змивати в каналізацію. На мій погляд це просто must have в турецькій культурі і згодом ми обов'язково батькам також подаруємо. Бо як вони починають чистити тарілки перед тим, як покласти в посудомийку! Спочатку залишки їжі струшують в пакети (і це пакетища), потім змивають те, що ще залишилось, воно забиває трубу, вони його проштовхують... Хоча на вулиці тепло, тож все це зразу виноситься до найближчого смітника.

Такого, щоб прямо на вулицях було сміття, а не на смітниках, я не пам'ятаю, але я все ж не часта гостя в Туреччині і винятково відвідувала батьків чоловіка і прогулювалась по набережній там. Вдома я акцентую увагу, якщо побачу сміття на вулицях, але в Туреччині не пам'ятаю, щоб звернула увагу. І останній раз ми їздили більше двох років тому.

Що ж до екоактивістів. Я просто не можу бути настільки в курсі. І в Каневі (моєму рідному містечку), і в Українці постійні збори і прибирання, що правда не зменшує того факту, що і людей, які їм роботку створюють, ой як багато.

Але є і те, що мені дуже подобається в їхній культурі, і це культ свіжого хліба. До сніданку хтось бігає купувати тільки-но спечені булки в пекарню, ввечері о 16.30 в кіоск на розі вулиці привозять великі гарячі батони. Я до заміжжя взагалі собі хліб не купувала, і в Україні досить байдуже ставлюсь, але ось так... я не можу його не їсти.