От ми нещодавно обговорювали "таланти" і "обдарованості".
Насправді їх не існує. Вірніше так, є люди, які інтуітивно відчувають форму, або поєднання кольорів. Кольори взагалі всі бачать по-різному, тож іноді це неабияк може сприяти в образотворчому мистецтві. Це і є так званий талант. Якщо у дитини є такі особливості, але вона не малює, то її обійде будь-який абсолютно не талановитий учень школи мистецтв, бо там дають базу і ставлять руку.

В моїй школі уроки малювання мене знемотивовували. По-перше, тому що ці уроки були останніми в другій зміні в школі, і після них потрібно було швиденько все запхати в сумку, вилити воду, і бігти на автобус в темряві. А вчителька за малюнки олівцями знижувала оцінку, і цінила тільки акварель.

Проте зараз, наприклад, українською мовою видані прекрасні підручники по "Мистецтву". Я продивилась електронні варіанти різних класів. Там є все. І історія мистецтв, і композиція, і колористика, і перспектива. Пейзажі, міські пейзажі, портрети, натюрморти... Анатомію людини хіба що не бачила і малюнків з натури, але ми б скоріше гигикали над таким матеріалом у школі.
Тому сучасним школярам я трохи заздрю.

Хоча є і ще дещо. Школа вчить нас бінарному мисленню. Є або правильно виконане завдання, або неправильно. Але якщо математичну теорему можна прослухати і одразу робити правильно. То неможливо прослухати, як потрібно малювати портрет, взяти олівець і щоб реально він вийшов і схожий, і правильний, ще й з вірною штриховкою. Тому чисто психологічно нас від творчості відвертає, а проходять усі етапи тільки ті, хто мириться з помилками, або кому батьки або вчителі допомагають з помилками миритись, бо це є нормальним процесом навчання.