Ми з чоловіком переїхали в Українку взимку, і як настало тепло, я стала гуляти по місцевій набережній, яка простягається майже на все містечко. Нарешті чоловікові не страшно, що я кудись пішла ходити, бо ходити я люблю, а він ні (а в Каневі я багато людей знаю, тому щоб не зустрічатись із знайомими і не пліткувати мій улюблений маршрут був до Тарасової гори, а там надто пусто, щоб за мене не турбувався чоловік, бо він не розуміє, наскільки в Україні не страшно). І тут на набережній я почуваюсь "виходившою" після трьох заходів туди-сюди, а люди зазвичай є - рибалки, мами з дітьми, та не надто близько, відповідно до нинішніх дозволів. Лише на вихідних може бути щільно.
І після того, як ми посперечались з чоловіком щодо обсягу прогулянки, я вчора встановила додаток "Крокомір", щоб вирахувати чи багато я ходжу, чи стільки скільки рекомендовано для здоров'я. Але вчора чоловік гуляв разом зі мною, тому ми пройшли набережну тільки один раз, потім в магазин і додому, і вийшло 6 тисяч кроків, тож я сподіваюсь, що сама я в гарну погоду роблю норму для схуднення.

Перший раз ноги боліли, вірніше ніби затерпілі були, а зараз норм, лише в мене тепер шия на сонці згоріла, а лице засмагле.

Та задоволення від гарної прогулянки я чудово розумію. Свіже повітря, сонечко, певна розминка...