Коли нарешті пострадянське суспільство почне сприймати фемінітиви?
Чому коли я представлюсь як фотографиня, всі дивляться на мене квадратними очима?
Спочатку розповім що таке фемінітиви взагалі, і з чим його їдять.
У недалекому 2019 році Кабінет Міністрів України схвалили новий наказ, який дозволяє за бажанням жінки під час внесення інформації про назву роботи в кадрову документацію використовувати фемінітіви.
Фемінітиви — це щось про фемінізм?
У цих двох слів — “фемінізм” та “фемінітив” — спільним є хіба що корінь, який походить від слова femina, що з латини перекладається як “жінка”.
Фемінітиви — це іменники, вжиті у жіночій формі, з закінченням, яке вказує на те, що згадана особа — жіночої статі. Окрім професій, такими іменниками позначають також і соціальний стан, місце проживання, етнічну та національну приналежність.
До речі, Україна — НЕ ПЕРША країна, яка пішла на такий крок у змінах правопису. Наприклад, у 2019 року також фемінітиви офіційно дозволили використовувати у Франції. А у Чехії це практикується вже дуже давно.
(Це я до того, що одна з жінок, між якою у нас була конфліктна ситуація, висловилася про Україну: «Боже, какая же это удивительная страна!»)
Вживання фемінітивів насправді дуже важливе в щоденному мовлення.
По-перше, це те, що фемінітиви як не як відмежовують солов‘їну від російської.
По-друге, наявнiсть фемiнiтивiв у мовленнi – ознака громадянського суспiльства, яке ПОВАЖАЄ жiнок.
У перiод з 1930-го до 1937 рiк в українськомовних освiтянських текстах регулярно вживали фемiнитиви.
А от з 1937 року кiлькiсть фемiнiтивiв стала зменшуватись. Це пов’язано з русифiкацiєю української мови. А росiйськiй мовi, як ми знаємо, не властиве утворення фемiнiтивiв.
Цікаво, чи виявляється гендерна нерівність на мовному рівні?
Усе в голові людини – що вона знає та думає – проявляється в мові.
Оскільки кілька століть поспіль жінка була обмежена лише приватною сферою, передусім були утворені слова «мама», «дружина», «донька», «свекруха». Це теж фемінітиви. Тому коли люди протестують проти фемінітивів – то їм треба протестувати і проти цих слів.
Оскільки жінка не могла успадковувати майно, не могла представляти сама себе у суді, не могла працювати, обіймати якісь посади, то і не було потреби створювати відповідні слова. Але якщо ми порівняємо минулі століття і ХХІ, то помітимо, скільки всього змінилося у становищі жінок.
Сьогодні в Україні Конституцією закріплено, що жінки та чоловіки мають абсолютно РІВНІ ПРАВА. Це означає, що жінка може працювати там, де вона себе бачить, де у неї є можливості. Тепер жінки стали обіймати керівні посади, прийшли в політику, тому й виникає потреба назвати їх. Це нормальний розвиток української мови.
А знаєте чому люди зневажливо і протестантсько ставляться до фемінітивів?
По-перше, це пов‘язано з тим, що людина є російськомовною чи взагалі з росії. А що ми чули про фемінізм у росії? Правильно, нічого. Ним там і не пахне.
По-друге, це пов’язано зі століттями патріархату. Якщо ми подивимося у словник, то побачимо, що маскулінітивів у половину більше, ніж фемінітивів. Звичайно, стає зрозуміло, що суспільство протягом кількох століть жінок зневажало. На жаль, ми живемо у патріархальному світі.
Досить давно написала цей пост, але публікації в Фейсбук мені було мало, хочу, аби це прочитало більше людей :)
