Згодна, дивна назва, але так і є. Сьогодні я завершила читати мою першу ФІЛОСОФСЬКУ книжку - "Гуманізм і демократична критика" Едварда Саїда.
Ця остання книга видатного палестинського інтелектуала(дане слово ще буде доволі часто зустрічатися в контексті) Едварда Саїда об’єднує серію лекцій, прочитаних автором у Колумбійському та Кембриджському університетах незадовго до його смерті. У книзі Саїд пов’язує гуманізм із іншими вимірами інтелектуальних починань та визначає публічну роль інтелектуалів- гуманістів у сьогоднішньому контексті після терактів у США 11 вересня 2001 року. Попри критику гуманістичної освіти, автор стверджує, що більш демократична, емансипативна і просвітницька форма гуманізму досі можлива, підкреслюючи визначальну роль філології. Слова є агентами історичних і політичних змін, а читання навчає ставити під сумнів, задавати питання і змінювати навколишній світ. Саїд переконаний, що саме таку демократичну критику і покликана розвивати сучасна гуманістична освіта.
У висновку можна сказати, що книжка мені сподобалася, але складність полягала в тому, що моя уява не могла нічого сконструювати, як при читанні художніх творів. Я не заперечую, що філософська література має бути в моєму житті, але точно рідше аніж художня, бо хочеться відпочивати під час читання, а тут я напружила всі свої мізки, щоб зрозуміти сенс книги.
