Де б я не була. У якому місті України не жила, але саме найкраще дома. На рідній землі, де ти виріс, знаєш кожний кущик і травинку. Маєш цілу купу спогадів.
Так сьогодні ми зовсім не заплановано вирішили всією дружньою родиною сходити до лісу і назбирати пролісків. Кожного року ми робимо це, але цьогоріч були дуже здивовані, бо проліски ніби почали мутувати. Мали вже не таку форму, як завжди. Були різного забарвлення. Але їх було багато і це не могло не радувати.
Ми з братом та сестрою побісилися, побігали по лісу, покричали. Звичайно пофотографувалися і зібрали безліч квітів. Тому сьогодні кисню в моєму організмі було більше ніж за весь останній тиждень.
Після прогулянки я передивлялася фото і думал, як добре вдома, поруч з рідними. В своїй місцевості. Я навіть, коли приїжджаю в інше місце, то відразу починаю порівнювати його зі своїм.
І якщо чесно, ще ніяке місто не запало в душу як моє. Ніде немає кращого місця ніж рідний дім. І так для мене,напевно, буде завжди, але це не точно. Час покаже.