Коли в Галичині кажуть “я вам вріжу” — це не завжди погроза 😄

Досить часто я чула в свій бік:

“Вам врізати?”
“Я вам зараз вріжу”
“Хочете, я вам вріжу?”

Перші рази просто зависала. Стою. Мовчу. Очі — як у сови. Мозок: “це зараз була погроза?"

А тепер увага, як це виглядає в реальному житті:

Заходжу в м’ясний магазин десь на Галичині. Переселенка з Запорізької області. Стою, дивлюся на шмат — такий, що ним можна сім’ю нагодувати на тиждень.

Думаю: “може, трохи менше…”

І тут продавчиня:

— Я вам можу врізати.

Це Львівщина.
Тут можуть “врізати”:
ковбасу, сир, торт…
будь-що, що піддається ножу🙂

А якось мені запропонували ще й «вломити» шмат від замороженого рибного моноліту.

Я, звісно, погодилась🙂 Тож ні, бити мене ніхто не збирався — якщо раптом так здалося. Це просто місцевий діалект.

ʼврізати” = відрізати
“вломити” = відколоти шматок

І тепер я спокійно кажу:

— Так, вломіть мені риби, будь ласка 😌

#складнощіперекладу