Вчора я проснулася посеред ночі, від того, що моє око було повне рідини.
Це були сльози, та ледь прокинувшись, ще не відкривши повіки, я тричі про себе повторила -
«Тільки не кров»…
«Тільки не кров»…
«Тільки не кров»…
В оці був такий біль ніби його ріжуть, тому я боялась крові.
Я розплющила очі і сльози витікли з обох боків ока…
Далі я , мабуть, їх знову закрила, та точно я не памʼятаю …
А потім я побачила тунель, здавалося , що мені хтось витягує чі зіниці чі райдужне тіло ока, і цей тонель розтягується, далі все залилося білим світлом. І я ніби прокинулася в іншому місці…
На ті декілька секунд, залитих світлом я не відчувала ніякої болі…
А потім моє тіло забилося як у припадку...
Все було настільки реально…
Що мені на ту мить здалося, що все моє життя суцільна ілюзія.
І мене це налякало більше за все.
Уявити , навіть на мить, що все, що ти маєш: дім, родину, доньку… цього всього не існує … страшно …
А повірити в це навіть на ту саму мить, ще гірше ..
Надіюсь, що мій дах залишиться цілим… 😂😳
А сьогоднішнім жахом для мене стали новини, які мені розповіли.
Я Давно, не слідкую за війною, я цього не витримаю…
І мабуть краще б не розповідали…
Я завжди була впевнена, що війна не буде моєю реальністю…(((
Але, маємо те, що маємо…
Я намагаюся до всього відноситися позитивно , з надією на краще.
Це легко робити коли ти відключений від новин …
І так важко коли ти знаєш , що твориться …😢