[EN/UA] Ще пару трійку днів і свято / A few more days and it's a holiday
Привіт спільното! Ми в тиші, нарешті! Цілий місяць з 20-тих чисел листопада були в Бті (назва міста сподіваюсь зрозуміло зашифрував, я ще той шифрун) . Сьогодні навіть готували з хлопцями борщ та картопляне пюре. Боже мій, нічого не летить, нічого не стріляє, можна спокійно виходили на двір та курити. Точніше ні, чутно гуркіт, але ж ти не бачиш це своїми очима та вважається що тиша. А ще я скучив по звичайному мобільному зв'язку! Сьогодні навіть дзвонив дружині з сімки МТС, бо Київстар не вдається упіймати. При чому не так як раніше, через раз є зв'язок, а постійно. Оце я розумію, є час, бери та дзвони, пиши повідомлення, не треба стояти та ворожити біля того супутникового модему старлінк. Нещодавно, хлопці поряд теж розмовляють зі своїми дружинами, зв'язок не чіткий, але є. Та і особисто нічого дружині не розповіси, бо поряд теж розмови.
Отже день пройшов нормально, якось не віриться що є світло, мобільний зв'язок. Ми з хлопцями давненько магазинів і лазень не бачили, тож купували цигарки у тому магазині і як дикуни, гребли все що бачили. Що стосується лазні то все теж не безоплатно, але часу немає щоб розслабитися, по старому, гріємо відро чи бідон води і вперед по черзі, зливаємо. Хоч ноги помити то вже добре.
Сьогодні знову командир грав у його улюблену гру "поїдеш не поїдеш". Зранку казав ніяких відпусток, а ближче до вечора вже став добріше та дав надію. Але я особливо і не зрадів, бо що дав, що не дав ту надію, тут з кожною хвилиною щось міняється. Але дружина чекає, я і сам чекаю десь там в глибині душі. Додому... Але більш за все хочеться щоб ця війна закінчилася, тоді вже точно будемо вдома, дасть Бог. І ще пару трійку днів і новий рік, то якщо раніше ми чекали чогось несподіваного, то зараз всі мріємо лише про одне. Коли вже, коли, ото буде свято, і собиста дата в календарі України. А іх же ж так багато, як собак не зрізаних, як таргани і лізуть і лізуть.
Читав сьогодні новину, що на головній станції країни буде щось типу пасажирського святкового хабу, кав'ярні затишок і все таке. Виглядає гарно, от би я там посидів би з дружиною, вона любить каву та смаколики, щось солоденьке. Але ні, краще вдома, вдома і щоб мир.
Фото https://t.me/operativnoZSU
Hello community! We are in silence, finally! They were in Bti for a whole month from the 20th of November (I hope the name of the city has been encrypted clearly, I am also the cipher). Today they even cooked borscht and mashed potatoes with the boys. My God, nothing flies, nothing shoots, you can calmly go out into the yard and smoke. More precisely, no, you can hear the roar, but you don't see it with your eyes, and it is considered silence. And I missed the usual mobile communication! Today I even called my wife from MTS, because Kyivstar cannot be reached. Moreover, it is not like before, every now and then there is a connection, but constantly. This I understand, there is time, pick up and call, write messages, you don't need to stand and fortune-tell by that starlink satellite modem. Recently, guys nearby are also talking to their wives, the connection is not clear, but there is. And don't tell your wife anything in person, because there are also conversations nearby.
So, the day passed normally, somehow I can't believe that there is light, a mobile connection. The boys and I hadn't seen shops and baths in a long time, so we bought cigarettes in that shop and, like savages, rowed everything we saw. As for the bath, everything is not free either, but there is no time to relax, in the old fashioned way, we heat a bucket or can of water and drain it one by one. Although it is good to wash your feet.
Today again the commander played his favorite game "you will go or you won't go". In the morning he said no vacations, and closer to the evening he became kinder and gave hope. But I wasn't particularly happy, because what I gave, what I didn't give that hope, something changes here with every minute. But my wife is waiting, I myself am waiting somewhere in the depths of my soul. Home... But most of all, I want this war to end, then we will definitely be home, God willing. And a few more days and a new year, so if earlier we were waiting for something unexpected, now we all dream of only one thing. When already, when, there will be a holiday, and a special date in the calendar of Ukraine. And there are as many of them as uncut dogs, like cockroaches and they crawl and crawl.
I read the news today that there will be something like a passenger holiday hub at the country's main station, cozy cafes and all that. It looks nice, but I would sit there with my wife, she likes coffee and goodies, something sweet. But no, it's better at home, at home and for peace.