Сьогодні у нас випав перший сніг і хоча до обіду половина снігу розтанула (бо його насправді випав мізер, який ледь вкрив землю), але саме це кружляння білих сніжинок в повітрі, так схоже на якийсь фантастичний танець, додало мені настрою і пробудило в пам'яті щасливі дитячі спогади.
Сьогодні я точно перебувала на одній хвилі з дітьми, які так тішилися першому снігу, а не з дідусем, який буркнув собі під щось типу "чого там тішитися". І справді, дорослим сніг створює лише проблеми. Надворі одразу ж стало мокро та сиро і оскільки, доки сніг не вкриє землю товстим шаром, то до хати носитиметься болото та грязюка. А ще такі погодні умови одразу ж змушують нервувати багатьох автомобілістів, бо ускладнюють автомобілям рух рух по дорозі. Поверхня стає слизькою і треба бути обережним, щоб не злетіти з поверхні дороги.
Та не зважаючи на всі мінуси, які несе за собою сніг, моя душа співала від радості і одразу ж налаштувалася на хвилю святкового настрою. Це мабуть тому, що в моїй пам'яті сніжна зима, морозець, який щипає за щічки та різдвяні свята нерозривно пов'язані і утворюють такий собі святково-погодній сплав. І мимоволі такі ж очікування свята від того, що землю вкрив перший сніг, ми передаємо своїм дітям. Я зараз маю на увазі тих, хто справді любить різдвяні свята за їхню атмосферу зимових чудес, сімейного тепла та затишку (бо на Різдво у нас завжди збираються докупи сім'ї та родини). А ті, хто любить свята лише за можливість набити свій кендюх, мабуть, і не відчує цих сподівань на чудо, цього натяку казку, який з'являється в повітрі разом з першими сніжинками.
Я не знаю, чого я очікую від усіх людей, що вони радітимуть якимось речам так само як, мабуть це невиправний романтик, який живе в моїй душі, штовхає мене на це 😊. Але для мене всі ці зимові свята з їхніми багатими традиціями роблять зиму справді казковою: всі ці ворожіння та бешкети на Андрія, подарунки під подушкою на Миколая (в крайньому випадку біля ліжка, якщо подарунок дуже великий 😁), зустріч Нового року в компанії друзів, просто магічний Святвечір з його містичними традиціями на честь народження Ісуса Христа, потім унікальне свято Старий Новий Рік, Маланка та Василь, які нерозривно пов'язані, всі ці колядки, щедрівки, водіння кози, посівання - цей просто неймовірний фольклорний пласт який треба берегти.
Багато-хто втомлюється від зимових свят одразу ж після Різдва, але не я)) Можливо через те, що в грудні та січні у нашій родині та поміж друзів та знайомих багато уродинників, що взагалі створює веселий кавардак у святкуванні. Але я гадаю, що вся річ у традиціях, які і роблять всі свята унікальними і такими різними та цікавими. Єдине, що мене засмучує - це коли вони проходять без снігу, бо тоді часточка їхньої магії кудись зникає.
Ось така нерозривність та пов'язаність між сніжною зимою та зимовими святами, то ж коли іде сніг - це наше перше зимове свято для мене, свято першого снігу.
Фото 1 автора Josh Hild з Pexels
Фото 2 автора Jonathan Borba з Pexels