Крокосмія звичайна або ж монтбреція ззовні нагадує гладіолус і належить з ними до однієї родини ірисових або ж півникових (Iridaceae). Цікавим є походження назви цієї квітки, адже слово крокосмія (Crocosmia) грецького походження і складається з двох частин - kroros (крокус) і osme (запах). Це все тому, що сушені квіти крокосмії пахнуть як шафран, який роблять з квіток крокуса.
В дикій природі крокосмію можна зустріти у південній Африці, а в Європі цю квітку вирощують з 19 століття. Тоді ж вона отримала свою другу (точніше першу) назву - монтбреція, на честь французького натураліста де Монбрена. Ще зустрічається назва тритонія (в перекладі з грецької - флюгер, ці квіти і справді його нагадують).
Так само як і гладіолуси та всі ірисові, крокосмія має цибулини, якими вона розмножується (хоча її можна розмножувати і насінням, але розсаду варто висівати і горшки, бо у відкритому ґрунті вона навряд чи зійде). Цибулини крокосмії в районах з холодним кліматом викопують на зиму, але в нас вона зимує так, хоча гладіолуси ми все ж викопуємо.
Висота крокосмії коливається від 40 см до одного метра,але в мене її висота ніколи не перевищувала більше 50 см. За кольором квіти крокосмії бувають помаранчеві, білі та жовті, у мене ростуть помаранчеві, хоча в даному випадку більше пасує цеглові. Ці квіти бувають до 5 см у діаметрі і формують суцвіття по 3-5 штук.
Якщо підсумувати, то крокосмія є справжньою окрасою мого саду!