Друзі, привіт. Я намагався сфотографувати в цих відображеннях будинок сусіда через вулицю, а також небо і хмаринки. Але спроба вийшла не надто успішною, бо ця калюжка, ця міні-водойма, утворилася на бочці, де було зовсім мало води. Бочка стояла собі, а я йшов до берези — вкотре сфотографувати мухомори. Бо коли сонячно, то все красиве: і сад, і останнє листя, і берези, і старі грибочки під ними. Вони з часом стають зовсім іншими, і мені захотілося передати їхню красу. У світлі сонця все виглядає набагато привабливішим, хоча саме сонце не щадить — воно старить, воно висушує. Але без нього не було б життя.
І от я побачив цю калюжку, в якій сьогодні відбилися небо й хмаринки. Я намагався вполювати якусь красиву картинку, якесь відображення — щоб одним кадром передати свій настрій у той момент. Але вважаю, що мені не надто пощастило.
Усе ж поділюся своїми спробами, щоб зберегти їх для історії. Можливо, комусь буде цікаво, але навряд чи — з теперішнім рівнем коментування зацікавленості не видно. Тому це буде більше допис для себе, так би мовити, «в шухляду».
Це послання собі в майбутньому: ці фото мені не надто подобаються (і водночас подобаються, такі собі фото Шрьодінґера 😄), але іноді потрібно робити й ділитися тим, що тобі самому здається не дуже вдалим — щоб пам’ятати, як ти колись фотографував, писав, як ти жив.