Привіт, друзі! Ну що, ось це і здійснилося — посуха змінилася зливами та потопами. Ще позавчора я не був упевнений, що все живе, тобто рослинність, не загине від тривалої засухи, бо земля перетворилася на порох, а обіцяні дощі все не випадали. Вони радше виглядали як насмішка: кілька крапель упало на потріскану від спеки землю — це ж не дощ!
Учора дощ трохи змочив землю, достатньо напоїв її — цього, мабуть, вистачило б рослинам на тиждень. Але сьогодні — ще цікавіше: ще з учорашнього вечора й упродовж цілої ночі дощ не припиняється. Падає постійно, сильний, рівномірний, не вщухає ні на хвилину. Він, наче, і не виглядає як злива, що змиває все на своєму шляху, але кількість вологи просто шалена.
У нас на Львівщині навіть було попередження про можливі зсуви, сходження селів, підтоплення річок — і так воно і сталося. Сьогодні вранці, коли ми прокинулися, певні околиці Львова вже були підтоплені. Почали з’являтися відео, як машини плавають у воді, затоплені цілі вулиці, річки повиходили з берегів.
Наша кума живе в селі на іншій стороні Львова, де річка вийшла з берегів, і вона знімала відео — там справді машини плавали. У нас також ситуація цікава: з вікна видно, як вода стоїть на газоні. Я вийшов зранку прогулятися, бо цікаво — і справді: практично всюди можна втрапити в якусь калюжу. Пройшовся в тапочках по траві — і от, на фото видно, які калюжі повсюди.
Під будинком теж утворилася величезна калюжа. Добре, що будинок стоїть на кам’яному фундаменті, а камінь не вбирає вологу, бо інакше це була б біда. Але навіть попри те, що ми на горбі, на височині, — все одно двір у воді. З дороги, яка трохи вища за подвір’я, вода стікає прямо на наш газон, у сад.
Те, що ще нещодавно виглядало засушеним, трава жовтіла від спеки — зараз усе це під водою, і вода тече вниз. Можна тільки уявити — хоча я вже бачив і фото, і відео — що коїться в низинах: затоплює подвір’я, вулиці... І це ще не кінець — за прогнозами дощ триватиме щонайменше до вечора.
Отакі справи. І, насправді, не можна сказати, що нам це було не потрібно — адже через засуху нас чекав повний неврожай. Але, схоже, дощ тепер просто не вимикається — падає і падає без зупину.
Залишається молитися, щоб наслідки були мінімальними... Ось що стається, коли людство втручається в природу. Ми самі створили це, на жаль. І війна лише посилює те, що ми робимо з екологією, з природою, з усією планетою.