Привіт, друзі! Якось так неочікувано зарядили справді затяжні осінні дощі. Варто констатувати, що літо закінчилося передчасно. Ці дощі знаменують прихід осені, і навіть якщо ще буде тепло, то справжньої літньої спеки вже не буде. Хіба що теплий вересень.
А поки що в нас другий день практично без перерви падає дощ, та ще й доволі сильний. Тож доводиться сидіти вдома, навіть якщо є можливість вийти на прогулянку. А ще кілька днів тому я смажився на сонечку, коли гуляв із Максимом — треба було його приспати, і, як завжди, найкращий варіант для цього — прогулянка у візочку.
Тоді я побачив величезну рослину з пухом. Це якийсь будяк чи чортополох. Але того пуху-наcіння було дуже багато — ціла жменя, цілий мій кулак (а він у мене зовсім не маленький 😎). Я спробував його на дотик — дуже м’якенький, схожий, напевно, на бавовну. Хоча я ніколи й не торкався бавовни руками, але відчуття мабуть саме такі.
Мені навіть цікаво: чи можна використовувати цей пух, як бавовну, або бодай як її альтернативу? Бо бавовна у нашому кліматі не надто росте, хоча є спроби її адаптувати. А це ж важливий компонент для виробництва пороху. А якщо раптом хтось колись почне робити порох із будяка? Його в нас хоч завались. 🤔
А ще коли дме вітер, ті пушинки летять у повітрі, так легко і красиво. У дитинстві ми ловили цей пух і казали, що це «щастячко». Мовляв, якщо зловиш — можна загадати бажання.
Я й зараз спробував пустити в політ це «щастячко» та зробити фото, але не надто вдало вийшло. Проте все ж таки "щастя" полетіло. Може, хтось його зловить — і буде йому щастячко. Бо навряд чи, коли я його схопив у руку, воно все залишилося в мене. На чуже я не претендую — тільки на свою частку. 😊