Сьогодні знову похмура погода. Зранку небо було затягнуте хмарами, падав дощ. Ближче до 11-ї на мить визирнуло сонечко, але ненадовго — знову пішов дощ. Потім кілька разів чергувалося: то сонце, то дощ, то знову сонце. Тож якісь слабкі плани піти в ліс остаточно розвіялися під натиском поганої погоди. Та й знайомий, який сьогодні їздив на гриби, сказав, що в лісі нічого немає.
Були ще думки з дружиною поїхати в місто на виставку, але й ці плани відпали. Дружина почувалася не дуже добре — казала, що болить голова, можливо, через те, що погано спала. А погано ми спали обидва, бо наш молодший син цілу ніч неспокійно поводився у сні: ніби кудись біг, махав руками, кричав. Довелося навіть трохи поносити його на руках — чого вже давно не робили, адже йому майже два роки.
Тож сьогодні ми обоє невиспані. Вирішили вийти на прогулянку, щоб він поспав вдень, бо останнім часом почав відмовлятися спати вдень і сильно затягує з цим. На прогулянці теж довго боровся зі сном, але зрештою заснув уже під кінець. Було похмуро, сонця так і не з’явилося, а наприкінці ще й почав накрапати дощ. Добре, що ми мали все необхідне: малого закутали, самі були вдягнені тепло, ще й парасольки взяли.
Прогулянка вийшла так собі — і настрій відповідний. Дуже бракує теплого сонця. Ця осінь, здається, справді холодна й дощова.