Привіт, друзі. Я продовжую потроху підчищати оцю всю масу фотоматеріалів, які привіз із мандрівки до Валенсії. Хоч сама поїздка була короткою — всього два дні, — вражень назбиралося дуже багато. Більшість із них я зафіксував на фото й відео. Відео залишаю для домашньої колекції, а от фотографіями залюбки ділюся з вами. ☺️
Фото — це саме той формат, яким я можу й хочу ділитися, тому сьогодні покажу ще кілька цікавих кадрів. Зокрема — одного дуже цікавого будинку не в центрі Валенсії. Сам центр Валенсії нагадує історичний центр Львова: красиві старі будівлі, у яких поєднується дух різних епох. Там буквально відчуваються століття історії. У міській архітектурі переплелися різні стилі — європейські та мавританські, адже всі ми знаємо, що Іспанія колись була під арабським впливом. Існував Кордовський халіфат, а вся ця епоха завершилася у 1492 році, коли об’єднані християнські війська відвоювали останнє місто — Гранаду.
Це, до речі, був той самий рік, коли Христофор Колумб вирушив у свою найвідомішу мандрівку і зрештою відкрив Америку. Кажуть, що саме завершення війни дозволило монархам — Ізабеллі Кастильській та її чоловікові з Арагону — профінансувати експедицію Колумба. І виходить так, що завдяки завершенню мавританського впливу в Іспанії світ отримав зовсім інший континент на мапі.
Але сьогодні я хотів сказати кілька слів і про сучасну архітектуру. Цей будинок розташований уже не в самому історичному центрі, а трохи за його межами — ми проходили повз нього, прямуючи в бік моря. Будівля має дуже незвичну форму: надзвичайно вузький кут, я б навіть сказав — гострий «дзьоб». Саме тому я для себе назвав його «будинком із дзьобом».
Цікаве архітектурне рішення, правда ж?
