Привіт, друзі! Наша алича вже нарешті дозріла — настільки, що тепер вона м’яка й солодка. Ще понад тиждень тому її вже можна було їсти, але тоді вона була ще трохи твердувата. А от справжня солодкість — тільки в окремих плодах. І найчастіше ці плоди були… з черв’яком.
Чомусь так трапляється: якщо плід заражений — він дозріває швидше, стає м’якшим і солодшим. Але майже 100%, що всередині буде небажаний мешканець. Тому доводилося відкривати такі плоди з обережністю — мало кому до вподоби такий «сюрприз». Комусь це здається огидним, а хтось каже: "Це ж природно, це не отрута".
До речі, щойно прочитав статтю, що наші пращури, неандертальці, найімовірніше споживали м'ясо не першої свіжості — вже із «додатковим білком» у вигляді личинок. Те, що зараз здається геть неприйнятним, колись було нормою.
Алича ж наша зараз переважно уже без сюрпризів — можна сміливо їсти. Залишилися тільки плоди, які дозріли природно, без участі хробаків. Солодкі, чисті, красиві.
Днями дружина збиралася на зустріч із подругами — тож зірвала їм відерце крупноплідної аличі, пригостити. Заодно нарвала контейнер і для бабусі, бо брат саме їхав додому на вихідні й мав нагоду передати гостинця.
Я ж вирішив зафіксувати момент — зробив фото. І вже потім на знімку помітив маленького «нелегала» — павучка, що причаївся на одному з плодів. Ледь помітний, але там є! Мабуть, намагався потайки «емігрувати»… жартую, звісно :) Він просто випадково потрапив у кадр.
Природа завжди поруч — навіть у відерці з аличею 🍑🕷️