От і наступив новий робочий тиждень. Хто б, та що б не говорив, але те, як він складеться буде залежати тільки від нас.

Можна радіти початку тижня, а можна, навпаки, почати тиждень із бурчання, гніву чи іншого негативу. Як не крути, а все ж таки понеділок всі ми звикли недолюблювати. Хтось недолюблює понеділок через те що потрібно йти на роботу, яка бісить. Раніше ми не хотіли ходити в школу, і кожен новий навчальний тиждень для нас ставав новим випробуванням. До цього був садочок, де історія була аналогічною.

Не знаю чому саме так, хоча…

Можливо причина в тому, що ми не задумувались над сенсом всіх наших дій. Вже в дорослі роки, коли вже до кінця формується критичне ставлення до світу, ми усвідомлюємо навіщо нам була необхідна та школа, чи той садок. З роботою трохи складніше, часто усвідомлення навіщо на неї йти закінчується в банальній відповіді – щоб вижити. Шкода, якщо відповідь тільки така… Але, хто нам лікар, що в нас така робота і таке життя?

Ех, складну тему я обрав для сьогоднішньої статті. Складну, через те, що моє розуміння в питаннях усвідомлення не глибше поверхневих. Хоча, навіть таке примітивне розуміння, уже спонукає до висновку, що будь яка робота, в яку можна вкласти якийсь сенс перестає бути в тугість, якщо можна так висловитись.