Прогрес (UA)

Привіт друзі. Сьогоднішній день хочу розпочати із цікавого спостереження, яке як мінімум заслуговує на те, щоб я звернув на нього свою увагу.

До минулого року я був ярим фанатом футболу і майже не пропускав жодного більш-менш цікавого матчу. Такі події, як Чемпіонат світу, чи Чемпіонат Європи з футболу забирали у мене досить багато годин мого життя кожного дня, на протязі всієї своєї тривалості.

Перед самим початком карантину я серйозно задумався над усіма тими залежностями, що мав на той момент. Звісно футбольне фанатство, як і ігроманія далеко не найгірші залежності, але все таки вони кардинально впливали на моє життя.

pixabay.com

З того часу пройшло уже понад рік. Якщо із ігроманією у мене не все так добре, я ще в пошуках того балансу між можливостями заробітку не западаючи на ті чи інші ігри, то з футболом я майже зав’язав.

Чому майже? В мене ще залишаються виключення матчі моєї улюбленої команди (Динамо Київ) та ігри збірної України. Але, пріоритети значно змінились. Якщо раніше футбол стояв домінантно на першому місці, то зараз я дивлюсь ці матчі переважно коли хочу відпочити, маю на це час і не маю інших цікавих чи важливих справ.

pixabay.com

Найкращим прикладом мого прогресу у контролі футболоманії, є факт свідомого ігнорування старту чемпіонату Європи з футболу. І чітке обмеження його перегляду, що буде полягати тільки у перегляді матчів Української збірної.

От таким от, досить приємним усвідомленням я хотів поділитись із вами цього ранку. Гарних вам Вихідних.