Багато філософів намагалися доказати існування Бога. Аристотель і Кант - найвідоміші з них.
Навіщо зрозуміло. Ці докази зовсім не потрібні віруючому, оскільки у всякої віри нераціональні підстави. «Вірую, бо безглуздо» — ця теза Тертуліана цілком описує принцип віри. Якщо зрозуміло, якщо не безглуздо, то вірити немає в що — оскільки легко осягається розумом і віри не потребує.
А ось докази, які не вірять або сумніваються, важливі — вони намагаються пояснити незрозуміле і наблизити до віри тих, хто не вірить. Виступають як агітація, як пропаганда божественного тим, хто мислить раціонально.
А ось чому неможливі – поясню. У науки та релігії різні сфери «пізнання» та досвіду. У науки - це матеріальний (фізичний та соціальний), чуттєвий світ; у віри - ідеальний, надчуттєвий. І ці світи не перетинаються в матеріальній реальності. А Бог та інші ідеальні сутності «не потрапляють» у сферу наукового дослідження, оскільки позадослідні та надраціональні.
Ну як науці довести, що Бога немає? Злітати до стратосфери і там його не виявити? Чи у космос? Чи не проникають у «духовні» світи ні ракети, ні космонавти. Бог, якщо він є, не «на небесах», принаймні не на земному небі, метафора, коротше, ці «небеса».
Не можна спростувати існування Бога раціонально. Мовляв, у Біблії написано, що світ створений Богом за шість днів, адже був Великий Вибух і таке інше. По-перше, Біблія — сакральний текст, а отже, суцільна алегорія. Тож не будьте смішними, не читайте буквально. А по-друге, Бог цілком міг зробити світ саме таким, що починається з Великого Вибуху, розвивається і включає наукове пізнання і скептиків, які сумніваються в його існуванні.
Так само не можна досвідчено довести і існування Бога. Ну як — він мене доторкнувся? Здійснив диво? Але є основне правило експериментального пізнання - експеримент має бути повторюваним. Торкнув когось, повинен помацати й іншого в тих же умовах. Тому не годиться.
Не годяться і раціональні докази буття Бога — на кшталт арістотелівського «Бог є тому, що у всього існуючого є своя причина, а в нього своя, і так далі до нескінченності, і ця остання і є Бог». Хоча б тому, що може й не бути кінця у причинного ланцюжка, чи може цей кінець чимось ще, нам невідомим.
Бог постулюється надто складним і досконалим, який нескінченно перевершує у своїй складності будь-яку людську думку. І раціональні аргументи для доказу його буття завжди дуже слабкі, вони розбиваються нашим розумом.
Сказане, до речі, стосується не лише віри в Бога – будь-якої віри у позадослідне.
Тож хочете вірте, хочете ні. Точніше, якщо можете – вірте, не можете – ні. Але тільки ніколи не доводьте нікому, хто стоїть у зворотній позиції. Бо це безглуздо.
Фото взяте з інтернету.
