Еволюція українського неба: дрони з ракетами та перші вітчизняні КАБи змінюють правила гри
Буквально днями я ловив себе на думці, що сучасна війна все більше нагадує якийсь похмурий кіберпанк, де реальність випереджає найсміливіші фантазії режисерів наукової фантастики. Сидячи перед монітором і переглядаючи свіжі кадри з фронту, я відчуваю суміш гордості та легкого шоку від того, наскільки швидко український військовий геній адаптується до умов абсолютного тиску. Ми перейшли рубіж, коли дрони були просто «очима» або дешевими камікадзе з прив'язаними ізолентою мінами. Сьогодні українське військо офіційно відкрило нову еру — еру безпілотної авіації, яка здатна вести повноцінний ракетний та бомбовий бій.
Справжнім вибухом для мене стало відео, яке продемонстрував голова СБС, відомий усім як Мадяр. На цих кадрах чітко видно роботу абсолютно нового типу озброєння — дальнобійного дрона, який запускає керовані ракети (некеровані авіаційні ракети — НАРи) по цілях прямо на окупованих територіях, зокрема в Криму. Ви просто вдумайтеся в цей концепт: ударне крило з власною бойовою частиною у 60 кілограмів тепер несе на собі ракетне озброєння і здатне діяти на оперативній глибині до 500 кілометрів! Це означає, що українська «пташка» летить туди, куди жоден пілотований гелікоптер чи літак Повітряних сил фізично не зможе дістатися через щільну протиповітряну оборону ворога.
Повне відео можна переглянути тут
Комбінований спосіб застосування — коли безпілотник працює і як платформа для запуску ракет, і, за потреби, як сам дрон-камікадзе — відкриває колосальні тактичні горизонти. Мадяр у своєму фірмовому стилі іронічно попередив мобільні групи ПЗРК та екіпажі ППО ворога в глибокому тилу, що тепер їхнє життя перетвориться на постійне очікування «небесної карамелі». І це не просто красиві слова для підняття бойового духу. Коли такі технології виходять на системний рівень, ворожа логістика та протиповітряні комплекси на кшталт «Панцирів» чи «Торів» у Криму та прикордонних областях Росії опиняються під прямою загрозою винищення без ризику для життя наших пілотів.
Але на цьому технологічні сюрпризи не закінчилися. Майже одночасно міністр оборони України Михайло Федоров шокував мережу ще однією новиною — готова до бойового застосування перша повністю українська керована авіабомба (КАБ). Протягом довгих 17 місяців команда інженерів у рамках кластера Brave1 з нуля розробляла це рішення, враховуючи жорсткі реалії сучасної окопної та радіоелектронної війни. На відміну від багатьох інших зразків, це не просто сліпа копія радянських чи західних аналогів. Це унікальний хайтек-продукт вітчизняного виробництва з бойовою частиною у 250 кілограмів, призначений для точного знищення командних пунктів, капітальних укріплень та бронетехніки на відстані в десятки кілометрів.
Повне відео можна переглянути тут
Міноборони вже закупило першу експериментальну партію, і наші пілоти просто зараз відпрацьовують бойові сценарії. Для мене цей крок є навіть більш фундаментальним, ніж ракетні дрони. Давайте говорити чесно: тривалий час Росія мала колосальну перевагу на полі бою саме завдяки своїм фабам з модулями УМПК. Вони буквально стирали з лиця землі наші укріпрайони, скидаючи бомби за 50–70 кілометрів від лінії фронту, залишаючись недосяжними для українських систем ППО. Західні поставки аналогів, таких як JDAM, на жаль, ніколи не могли зрівнятися з російськими об'ємами виробництва. Створення власного українського КАБу — це перший реальний крок до паритету в цьому пекельному компоненті. Як тільки нам вдасться масштабувати виробництво цих бомб, ситуація для окупантів на передовій стане катастрофічною. Вони більше не зможуть почуватися у безпеці у своїх бетонованих бліндажах та підземних бункерах.
Як усе це вплине на хід війни? На моє глибоке переконання, ми спостерігаємо за початком великого стратегічного перелому. Нова українська зброя б'є по найболючіших місцях агресора — по його самовпевненості та тиловій інфраструктурі. Нещодавні масовані атаки на Москву та Підмосков'я, де було прорвано три кільця знаменитої російської ППО, наочно продемонстрували, що навіть найбільш захищені об'єкти РФ вразливі. Ураження заводу «Ангстрем» у Зеленограді, який виробляє мікросхеми для російського ВПК, нафтопереробних заводів у Капотні та нафтобаз у Солнєчногорську — це пряма відповідь на той повітряний терор, який Росія щодня чинить проти наших мирних міст. Володимир Зеленський абсолютно чітко дав зрозуміти Кремлю: кількість ударів по російській території буде лише зростати, поки вони не заберуться з нашої землі.
Цікаво спостерігати за тим, як реагує на ці події сам ворог. Усередині Росії панує повна розгубленість, яка вже переростає в глухе утримання та паніку серед так званих «Z-патріотів». Дійшло до того, що кремлівська верхівка офіційно заборонила російським ЗМІ та телеграм-каналам публікувати будь-які фото чи відео наслідків українських прильотів під загрозою величезних штрафів. Вони намагаються створити для свого населення теплу ванну, але коли над російськими містами стоять стовпи чорного диму від палаючих НПЗ, а залізниці зупиняються через пошкодження від уламків безпілотників, ховати правду стає неможливо. Російські воєнкори відкрито пишуть про глухий кут на фронті і з сумом згадують «лихі дев'яності», констатуючи, що за часів Єльцина Москву хоча б ніхто не бомбив, а безпека держави, попри бідність, забезпечувалася краще, ніж за теперішнього диктатора.
Ба більше, внутрішні міжусобиці в окупаційній армії лише загострюються. Поки українські інженери створюють високоточну зброю майбутнього, російські «герої» на кшталт підрозділів «Ахмат» займаються банальним мародерством у зруйнованому Маріуполі, розпилюючи металургійні комбінати на металобрухт і заробляючи мільярди на тіньових схемах. Колишні лідери бойовиків, як Павло Губарєв, відкрито заявляють про тотальну корупцію, фіктивні поранення заради виплат та моральне розкладання армії РФ. Це яскравий маркер того, що їхня система тримається виключно на страху та бажанні наживи, у той час як українське суспільство об'єднується навколо технологічного прогресу та виживання.
Коли я дивлюся на карту бойових дій на складних напрямках — Гуляйпільському чи Олександрівському, — я бачу, що наступ росіян фактично виродився у виснажливі бої малих піхотних груп. Їхні темпи просування нікчемні: по кілька кілометрів за місяці запеклих штурмів, де вони втрачають тисячі людей. А командування РФ, щоб хоч якось виправдати свої провали, вдається до відвертого цирку, видаючи дрібні села за великі стратегічні перемоги на своїх картах.
Україна впевнено переходить від імпорту західних оборонних рішень до створення власного технологічного кулака. Поява безпілотників із ракетним озброєнням та вітчизняних КАБів — це не просто тактичний успіх, це заявка на повну зміну правил сучасної війни. Ми доводимо всьому світу, що перемагає не той, у кого більше старої радянської бляхи в ангарах, а той, хто здатний мислити креативно, діяти асиметрично та створювати хайтек-зброю буквально на коліні в умовах війни.
Війна закінчиться лише тоді, коли російська армія втратить будь-яку здатність просуватися вперед, а кремлівські еліти усвідомлять, що ціна продовження агресії є смертельною для їхнього власного режиму. І саме наші нові дрони, ракети та бомби є тим інструментом, який змусить їх спуститися з небес на землю.
А як ви вважаєте, чи зможуть українські технологічні новинки повністю нівелювати кількісну перевагу ворога на фронті вже цього року? Які об'єкти в глибокому тилу РФ, на вашу думку, мають стати наступними цілями для наших ракетних безпілотників?